(бг) ■ ПУБЛІЦИСТИКА ■ 2010-05-13
{mosimage} Зміна президента України викликала швидку та однозначну реакцію організацій та активістів Польщі й Росії, що при допомозі історичної політики займаються політичною дискредитацією України на міжнародному полі. Партнери радше готувалися ще до обрання В. Януковича новим президентом східного сусіда Польщі. Спостерігачам ріжуть око відразу дві новини: по-перше, польські крайньоправі націоналістичні організації встановили прямі контакти з російськими партнерами в Україні; по-друге, їх діяльність, яка раніше готується в Польщі та Росії, перенесена на територію України, у її столицю.
Першим прибув до Києва о. Т. Ісакович- Залеський. На 1 квітня запланував виступ на прес-конференції в інформаційному аґентстві “Інтерфакс”. Найімовірніше, римо-католицький священик з Польщі намагався б тоді дискредитувати діяльність С. Бандери та бандерівської ОУН. Однак прес-конференція не вдалася – її зірвали члени партії “Свобода”, вигукуючи на адресу о. Ісаковича, що він “шовініст”, “хам”, а хамам слід збиратися з України додому.
На зламі березня-квітня завершувалася підготовка до наступної акції. Російський олігарх і політик з Криму Вадим Колесніченко, народний депутат України, став “дахом” для фотовиставки “Волинська різанина: польські та єврейські жертви ОУН-УПА”. Вона була відкрита 8 квітня на Хрещатику в Національному виставковому центрі. Організатори з російського боку: Правозахисний громадський рух російськомовної України, з польського: Товариство увічнення пам’яті жертв злочинів українських націоналістів. В. Колесніченко 8 квітня під час брифінґу в цьому ж Українському домі розповідав про нібито антилюдську сутність ОУН та УПА. Зустрівся при цьому з неґативною реакцією частини слухачів. Також під час відкриття самої виставки втручалася міліція, оскільки члени кількох організацій, незгідних зі змістом виставки, стали її нищити. Під Українським домом відбулася акція протесту активістів “Свободи”, Української народної партії, УНА-УНСО, КУН та інших партій і організацій. Після Києва заплановано об’їзд виставки по всіх великих містах України, зокрема її відкриття у Львові.
Виставка, крім її провокаційного призначення, підготована непрофесійно як щодо форми, так і щодо змісту. Сотні невеликих фотографій та нерозбірливі підписи під ними примушують людей похилого віку виставляти їхні хребти та очі на непосильну спробу. Видно, Колесніченко не дав грошей на великі фотографії, а лише “вибив” відповідне місце. Самі ж фотографії – це суміш маніпуляції, невігластва та брехні. Їм далеко як до Волині, так до ретельності: напр., там видніють світлини зі Львова з єврейських погромів 1941 р., проте існують також цілком протилежні сценарії висвітлення подій, зображених на цих фотографіях – отож, вони неоднозначні.
Виставка, як здається, головну ідею взяла з дуже відомої кілька років тому виставки “Злочини вермахту” в Німеччині. Остання мала на меті розвінчати міф про непричетність німецької армії до злочинів проти людства, вона об’їхала всі найбільші міста. Закінчилося тим, що “один прискіпливий” виявив у складі виставки фотографії-фальшивки, препаровані свого часу радянськими службами та закиданими в міжнародний обіг для дискредитації. Дуже поважні та професійні й компетентні, здавалося, організатори були дискредитовані, а виставку згорнули. Для того, щоб ідентичне сталося з “Волинською різаниною”, потрібно трохи зусиль журналістів та істориків. Можливо, що так станеться, хоч виставка в Києві працювала всього три дні. Невдовзі мала б бути відкрита в Харкові.
Україна є сьогодні “ідеальним” місцем для співробітництва польських і російських правих сил антиукраїнської орієнтації. У Польщі та в Росії можна участь українських громадян у відповідних заходах представляти як позицію справжніх українців, а принаймні наступним доказом поділу українського народу щодо визнання/невизнання ОУН та УПА. Діяльність на території України знімає також ту незручну ситуацію, коли акції, спрямовані проти “українського націоналізму”, мали б відбуватися в Польщі з участю росіян або в Росії з участю поляків.
Уперше протягом багатьох років частина польських та російських правих сил явно виступила разом. Це початок безцеремонної співпраці. Вона невдовзі навряд чи не переросте в міжнародну, оскільки легко приєднати до неї поляків громадян США чи поляків громадян Великобританії. І виникне, наприклад, якийсь Міжнародний фронт за правду про злочини ОУН-УПА. Його метою буде ізолювати Україну на міжнародному форумі, що набуде найактивніших форм напередодні Євро -2012. Імовірно, що під час презентації виставки у Львові її автори готують грубу політичну провокацію.
Київські заходи поки що не мають великого успіху. Вони відбуваються не надто гучно. Однак вибір столиці України для проведення виставки вказує на серйозні наміри організаторів та становить початок масштабніших акцій. З Росії, з російських кіл України та з Польщі цим акціям буде надана значна поміч, отож антиукраїнська інтерпретація та використання президентства В. Януковича принесе ще немало прикрих несподіванок.
Польські кресов’яни – наскільки дозволяють їм організаційні сили та політична ситуація в Україні – здійснюють інформаційну кампанію, зорієнтовану на осуд залучення 1939 р. Галичини та Волині до складу УРСР, оскільки ці території були до цього польськими та становили частину
ІІ Речі Посполитої. Організатори виставки прагнуть підштовхнути глядачів до висновку, що в рамках засудження сталінізму вони мали б повернутися до свого законного спадкоємця – Польщі, а їх приналежність до України є політичним злочином, початок якого мала б становити т.зв. Волинська різанина. Російські “кресов’яни” сповідують подібні принципи. На їх погляд, Україні незаконно “підвернувся” Крим та Східна Україна.
“Наше слово” №20, 16 травня 2010 року
