(бг) ■ ПОДІЇ ■ 2010-01-15
Колишнє польське село на східних Кресах, що нині не існує – Гута-Пеняцька Тернопільської області – набуває дедалі реальнішої форми в дискусії українських науковців та громадськості на тему обставин смерті майже 1000 поляків у цьому селі 1944 р. Одним із кроків у цьому напрямку було проведення у Львові 28 жовтня другого круглого столу “Гута-Пеняцька: правда і вимисел” (перший відбувся 12 лютого).
Організаторами були Інститут українознавства НАН України у Львові, Всеукраїнське об’єднання “Свобода” та Український історичний інститут у США. Не прибув на засідання жоден із запрошених учених та урядовців із Польщі. Роботу засідання очолив львівський історик проф. Микола Литвин.
Причин для проведення круглого столу з питань Гути- Пеняцької було досить. Перші археологічні свердлення території колишнього села з вересня 2009 р. не підтвердили наявності тлінних останків майже 1000 польських жертв, які 28 лютого 1944 р. мали бути вбиті та спалені вояками дивізії СС “Галичина”, УПА та українцями з околиці. М. Драган представив наступну інформацію: у польському архіві у Варшаві виявлено телеграму, відправлену польською підпільною інформаційною службою 22 березня 1944 р. до польського уряду в Лондоні. Згідно з цими даними, підрозділи дивізії “Галичина” не тільки не вчинили розправи над мешканцями села, але сприяли польським партизанським формуванням у протистоянні німецьким силам та намагалися не допустити до масового вбивства поляків (?!). Не менш сенсаційним є й дальший зміст документа. Отож, досі панівним був погляд про те, що в Гуті-Пеняцькій вбито приблизно 1000 осіб. За інформацією для Лондона, частина, яка складалася з німців, убила в цьому селі прибл. 100 осіб.
На одну з причин великих розходжень у змісті звітів для Лондона про події на Кресах вказав історик А. Боляновський. Різні служби польського підпілля в ім’я власних політичних поглядів неправдиво інформували уряд про події на території колишньої ІІ Речі Посполитої. Це часто стосувалося висвітлення у звітах якраз польсько-українських відносин. У деяких видно не стільки точну, перевірену інформацію, скільки бажання формувати інформацію неправдиву, перебільшену, антиукраїнську.
Інші учасники круглого столу – Ю. Атаманюк та О. Дідик, представили дані про те, що, ймовірно, у Гуті-Пеняцькій польські мешканці підпалили в одному з будинків 15 важкопоранених членів радянського партизанського відділу. відділу. Це зроблено з метою скинути з себе відплату німецьких каральних відділів за опіку над тими, хто довгий час займався в Гуті та в околиці не чим іншим, як розпалюванням ворожнечі між поляками та українцями. Усе-таки німці вбили прибл. 100 осіб, а решту поляків мали вивезти з села в Німеччину на роботу. Депутат Львівської обласної ради Олег Панькевич доповів про не цілком прозоре та загалом нелеґальне спорудження пам’ятника в Гуті-Пеняцькій, а також інших селах Західної України.
Інші учасники вказали на те, що А. Пшевозник здійснював будівництво на основі цілком непереконливих історичних даних, які подеколи є просто смішні та не дозволяють поважно трактувати його заходи у сфері збереження пам’яті про польські жертви на Кресах. О. Сич з Івано-Франківської обласної ради зробив висновок, що в разі недостатнього підтвердження вбивства (чи то в Гуті, чи в інших селах) споруджені там пам’ятники треба буде знести. Директор львівського Музею митрополита Шептицького І. Федик звернувся з закликом створити судово-медичну та археологічну польсько-українську комісію, щоб кінець-кінцем вивчити обставини та результати подій у цьому селі, які сталися в лютому 1944 року. Директор музею в Кутах О. Німець сказав, що польські пам’ятники збудовано без археологічного і наукового обґрунтування. Пролунала також пропозиція проведення розкопок у Гуті-Пеняцькій з участю фахівців з незацікавлених країн.
Круглий стіл “Гута Пеняцька: правда і вимисел” незабаром потягнув за собою перші реальні наслідки. Так, депутат Львівської ОДА О. Панькевич звернувся до Державної міжвідомчої комісії з питань увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій з проханням сприяти детальному вивченню подій в Гуті-Пеняцькій.
“Наше слово” №3, 17 січня 2010 року {moscomment}
