(гс) ■ ПОДІЇ ■ №2, 2013-01-13
На таке запитання наприкінці минулого року у Варшаві намагалися відповісти актори політичної сцени над Дніпром – єдина представниця правлячої сили, колишня радниця президента Віктора Януковича Ганна Герман та опозиціонери: Оксана Продан (партія «Удар»), Микола Княжицький («Батьківщина») та Ігор Гринів («Реформи і порядок»). Хоч потреби інтеґрації з Європейським Союзом ніхто з них не заперечив, то годі говорити про єдність думок української влади та опозиції. Дискусію, у якій брали участь українські і польські політики та експерти, організував Фонд С. Баторія.
На думку М. Княжицького, Україна не повинна мати іншої від її європейських сусідів, – особливо від Польщі, якій успішно вдалося пройти трансформацію від тоталітаризму до демократії, – моделі функціонування держави. За словами політика, проблема полягає в тому, що Україна застрягла на своєму шляху змін і зараз знаходиться на олігархічному рівні. Додатковим ускладненням, в оцінці Княжицького, є те, що такий стан укріплює сам президент, який на «матеріальних міркуваннях» базує основну свою діяльність. Таку оцінку підтримала й О. Продан, яка висловила переконання, що теперішній владі європейський напрямок просто не потрібний. Проте, як вона оцінила, суспільство очікує змін, що найвиразніше продемонструвала зменшена підтримка в останніх парламентських виборах теперішньої правлячої команди. Укріплення середнього класу, реформи, розвиток громадянського суспільства і боротьба з корупцією – це виклики, перед якими, за словами О. Продан, стоїть сучасна Україна. Цих цілей можна досягти, на її думку, лише нарощуючи підтримку з боку суспільства і за умови відставки «режиму Януковича».
Автором однієї з гостріших оцінок став Ігор Гринів, який актуальну ситуацію над Дніпром характеризував коротко: «В Україні сьогодні при владі є люди, яким більше зрозуміла риторика, що існує в кримінальному світі, які грають з опозицією і з народом по правилах цього злочинного світу». Тому, за словами цього політика, про жодні переговори опозиції і влади не може бути мови. Це була реакція після того, як Г. Герман заговорила про ідею проведення в Україні «круглого столу», на кшталт того, за яким у минулому договорилися польська влада та опозиція. Заклик витягнути «польські політичні меблі» в цій дискусії звучав кілька разів: «Як будемо проводити круглий стіл – чи Янукович поїде в тюрму до Юлії Тимошенко, чи, можливо, Тимошенко на один день запросять приїхати до Києва?» – питав, зокрема, експерт з політичних технологій Олег Медведєв. Крім того, колишня радниця президента В. Януковича відзначала, що Україні нема іншої дороги, ніж ЄС, і, як переконувала, теперішній президент ніколи не заявив, що міняє цей пріоритет. Г. Герман закликала опозицію, щоб та перестала заохочувати європейських партнерів бойкотувати теперішню владу і не підписувати Угоду про асоціацію. М. Княжицький, реаґуючи на цей закид, пригадав, що жодна європейська держава не підпише договору з Україною, яка не дотримується демократичних стандартів, вибірково застосовує законодавство, не бореться з корупцією тощо.
Варто відзначити, що текст Угоди про асоціацію Київ і Брюссель погодили вже рік тому, але саме через політичну ситуацію в Україні він «завис у повітрі». Як показала варшавська дискусія, українській владі потрібно, щоб ця пауза врешті закінчилася. Подібного хочуть і українські опозиціонери, але вони, як і представники європейського співтовариства, не бачать можливості зближення без попередньої демократизації України. Отже, тепер відповідь на запитання про її напрямок руху лежить, а властиво висить, більш-менш там, де й справа асоціації України з ЄС.
