Григорій Сподарик ■ УКРАЇНА ■ №3, 2013-01-20
Інтеґруватися зі Сходом чи з Заходом? Це невмируща дилема України за всі роки її незалежності. Сьогодні цей вибір має реальний кшталт у вигляді вступу Києва або до Митного союзу (МС) з Росією, Білоруссю та Казахстаном, або подальша інтеґрація з Європейським Союзом (ЄС). Деякі українські політики намагаються знайти в цій моделі проміжний варіант, проте від потенційних інтеґраційних партнерів чуємо, що таке розв’язання – неможливе.
Прихильником одночасної співпраці України з МС і ЄС є, наприклад, прем’єр-міністр Микола Азаров. Нещодавно для українських мас-медіа він пояснював, що така двобічна співпраця є «життєво важливою» для української економіки: «Є реальність, на цю реальність припадає 60 мільярдів доларів нашого експорту. Для порівняння сказати, на ЄС припадає близько 40 мільйонів доларів. У Митний союз поставляється те, що ми не можемо продати на інших ринках. Тобто для нашої економіки життєво важливо домовитися і взаємодіяти
з країнами Митного союзу. Тут немає ніякої політики», – в інтерв’ю українським телеканалам говорив М. Азаров.
На початку грудня минулого року подібну думку можна було почути від президента України Віктора Януковича. Він підтвердив, що країни, які входять до Митного союзу, є одними з найбільших торгових партнерів України, тому треба приєднатися до деяких положень і правил, які діють у цій структурі.
Проте низка експертів і спостерігачів це питання бачить зовсім по-іншому. На їхню думку, МС – це для України крок у зворотному напрямку, а саме економічна інтеґрація з ЄС може дати модернізаційний поштовх. Крім того, європейський ринок – це доступ не до 170 млн., як у випадку з МС, а до 500 млн. споживачів зі значно вищою купівельною спроможністю. Економічне зближення з Європою впливатиме на покращення бізнес-клімату в Україні, зміцнення правової держави, прихід інвесторів та перехід від радянських до європейських стандартів на українському ринкові. Спільне дослідження Німецької дорадчої групи та українського Інституту економічних досліджень і політичних консультацій показує, що приєднання до МС знизить добробут в Україні на 0,5 % у середньостроковій перспективі й на 3,7% у довгостроковій, тоді як поглиблена і всеохопна зона вільної торгівлі з ЄС підвищить цей показник на 4,3% у середньостроковій перспективі та на 11,8% у довгостроковій.
Минулого року мала відбутися зустріч президентів України і Росії та переговори щодо МС, чого остаточно не сталося. Українська державна сторона пояснювала, що термін візиту перенесено з огляду на необхідність додаткових консультацій на експертському рівні. Подібно говорила й офіційна Москва, проте українські експерти відзначають, що відкладення візиту могло мати трохи інші причини.
В оцінці аналітиків веб-видання «Українська правда», зустріч перенесено через те, що російського президента не задовольнили запропоновані на той момент Україною умови співпраці з Митним союзом. Ще інші експерти відзначають, що сам В. Янукович не до кінця переконаний щодо користі від вступу до такої структури. Він міг би, наприклад, отримати нижчі ціни на газ, але ціна, якої жадає за це Москва (більшої участі в українській газотранспортній системі), принаймні тепер є надто високою. Президент Янукович розуміє також, що вхід у МС викличе суспільно-політичні конфлікти в державі, що напевно не додасть йому балів перед черговими президентськими виборами.
Ще інша теорія спирається на голоси ззовні, мовляв, Європа вислала сиґнал, що не варто їхати в Москву перед запланованим на лютий ц.р. самітом Україна – ЄС, на якому будуть мати місце вирішальні переговори щодо Угоди про асоціацію. Якщо перед тим українська влада надалі шукатиме альтернативних шляхів, то свої рішення повинна сперти на голоси власного суспільства та сиґнали з Європи. Нещодавно в Україні оприлюднено дані проведеного наприкінці 2012 р. соціологічного опитування Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва та соціологічної служби Центру ім. Олександра Разумкова. Дослідження вказують, що майже половина українців (48%) вважає, що Україна має вступити до Європейського Союзу. За даними опитування, цього напрямку не підтримують 29% респондентів. Разом з тим вхід України до складу Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану підтримує 40% опитаних, проти цього було 37% респондентів. Відповідаючи на запитання, яким інтеґраційним напрямом має йти Україна: вступати до ЄС або МС чи не вступати в жодну організацію, 42% опитаних віддали перевагу ЄС, 32% – МС, а 10,5% вважають, що Україна взагалі не повинна приєднуватися до цих організацій. Вибір інтеґраційного шляху відрізняється залежно від реґіону: на заході (65%) і в центрі (50%) респондентів віддають перевагу вступові України до ЄС; на півдні (50%) та на сході (48,5%) – вступові до МС. Вибір інтеґраційного шляху відрізняється залежно від реґіону: на заході (65%) і в центрі (50%) респондентів віддають перевагу вступові України до ЄС; на півдні (50%) та на сході (48,5%) – вступові до МС. Опитування виявило істотні вікові відмінності у виборі напрямку інтеграції: чим молодші респонденти, тим більшою є підтримка шляху до європейського співтовариства і, навпаки, у старшій групі найбільшою є підтримка вступу до МС. Вступ до ЄС підтримують 52% молоді віком до 30 років, 51% – у віковій групі 30–39 років, 46.5% – у віковій групі 40–49 років, 37% – у групі 59–59 років і 29% – серед людей 60 років та старших. Вступ до Митного союзу підтримують 23% молоді віком до 30 років, 22% – у віковій групі 30–39 років, 31% – у віковій групі 40–49 років, 36% – у групі 59–59 років і 45% – серед людей 60 років та старших. При чому майже однодумно українці підтримують ті умови, які були висунуті Україні для підписання Угоди про асоціацію з ЄС: удосконалення виборчої системи (69%), реформування судової системи (76%), усунення випадків політично мотивованих судових вироків (70%) тощо.
Те, як цю справу бачить європейське співтовариство, відображає прийнята 13 грудня м.р. резолюція Європейського парламенту (ЄП) про ситуацію в Україні. З документа виникає, що Євросоюз надалі готовий до поглиблення співпраці з Україною, зосібна до підписання Угоди про асоціацію, проте ставить «декілька» вимог. У резолюції багато місця присвячено темі минулорічних парламентських виборів, хід яких у багатьох випадках охарактеризований невідповідним основним міжнародним стандартам. Один з ключових пунктів документа говорить: Європарламент «підкреслює, що ефективна співпраця між Європейським Союзом та Україною може бути втілена лише на основі чіткого бажання української влади провести й імплементувати необхідні реформи, зокрема, що стосуються правової та судової систем, з метою повного дотримання принципів демократії, а також поваги до прав людини, засадничих свобод, прав меншин та верховенства права». В іншому місці документа прямо говориться, що доля Угоди про асоціацію залежить виключно від виконання тих зобов’язань.
Навіть не конче фаховим оком можна помітити, що вимоги й очікування Москви та Брюсселя радикально відрізняються. Перша очікує радше підпорядкування, друга – модернізації та реформ. проте відкритим залишається питання: що хоче дати і взяти офіційний Київ? ■
