Вікторія Грондзка ■ МІҐРАНТИ ■ 2010-03-18
Розмова з Каєтаном Врублевським, заступником голови фонду “Проксенос”
Про справи й турботи імміґрантів у Польщі, чесно кажучи, широкому загалу мало що відомо. Тому тепер, коли у зв’язку з петицією до керівників держави про це заговорили мас -медіа, може скластися враження, що проблеми у них виникли раптово і несподівано. Однак вони накопичувалися протягом довшого часу, поступово і послідовно, як снігова куля, яка тепер вражає своїми розмірами. Який, на Вашу думку, існує вихід із такого непростого становища?
-Це перша в Польщі ініціатива самих імміґрантських середовищ, бо раніше цим питанням займалися переважно неурядові організації, які домагалися введення відповідних правових норм. Радує те, що цим разом імміґранти самі вирішили щось зробити у власній справі. У зв’язку з цим наша роль – усебічна підтримка даної ініціативи, зокрема її висвітлення в мас медіа. Крім фонду “Проксенос” у справу включилися також в’єтнамські середовища, Об’єднання вільного слова, Фонд розвитку “Крім кордонів”.
Тепер уже й польська влада зрозуміла, що третя аболіція просто необхідна. Адже дотеперішні спроби не принесли жодних позитивних наслідків. По- перше, слід зазначити, що не було достатньо інформації про те, що така можливість взагалі існує. А по-друге, була надзвичайно ускладнена процедура, що практично виключало понад 90% осіб, які могли даною можливістю скористатися.
Невдовзі увійдуть нові європейські стандарти, які наберуть чинності наступного року у всій шенґенській зоні. А в Польщі вже тепер існує величезна проблема, існування якої вона сама, можливо, навіть не усвідомлює. Адже до широкої громадськості не доходить те, що тут може перебувати загалом біля півмільйона нелеґальних імміґрантів, або навіть і більше. Самих українців, за оцінкою Генерального консульства у Варшаві та наших організацій, тут може бути 350-400 тисяч.
Чи існує, на Вашу думку, реальне розв’язання проблем нелеґальних імміґрантів?
-Загалом, справа виглядає так, що невдовзі входять нові європейські норми, тому Польща повинна протягом року впоратися з проблемою нелеґальних імміґрантів, кількість яких постійно збільшується. І не важливо, чи ми це назвемо аболіцією, чи просто реґуляційною процедурою – людям треба дати можливість вільно виїхати додому. Адже вони тут тому й перебувають нелеґально, бо бояться отримати депортацію, що означає в майбутньому заборону в’їзду на територію Євросоюзу. Чи п’ять років, чи рік – це завжди велика трагедія, бо ці люди не матимуть у той час можливості заробітку.
Отож, ми надіємося, що сейм прийме такий закон, на основі якого люди матимуть можливість вільно виїхати, скажімо, протягом півроку без депортації. З іншого боку ті, хто хоче тут залишитися леґально, повинні мати максимально спрощену процедуру отримання документів, що дають право тут перебувати. Проте вимагання, які були записані в попередніх законах, повинні бути змінені. Адже практично нереально вимагати від імміґранта, скажімо, посвідку про право до помешкання, у той час, коли навіть не всі поляки можуть такий документ представити. І це тільки одна з багатьох причин.
Звичайно, жоден закон не охопить 100% всіх нелеґалів, але навіть якщо це буде 90%, то можемо говорити про величезний успіх. Я припускаю, що 80-90% схочуть скористатися можливістю просто виїхати без депортації і скажімо, пізніше повернутися вже з нормальними документами, контрактами на працю. Натомість ті, хто дійсно дуже зв’язаний із Польщею, повинні мати можливість протягом року представити необхідні документи й отримати леґальний статус. На даний момент у польському законодавстві такої можливості немає. Щоправда, існують різні т. зв. “хвіртки”, які в разі необхідності можна використати, але це переважно пов’язане з якоюсь життєвою трагедією, або має значні проблеми зі здоров’ям.
А чи від такої аболіції буде якась користь для самої польської держави?
-Останнім часом появляються голоси, що в Польщі бракує принаймні 2 млн. робочих рук, бо саме стільки поляків виїхало на заробітки за кордон. Застереження, які у зв’язку з цим висувають професійні спілки, не мають нічого спільного з дійсністю, адже працівники зі Сходу не становлять для поляків конкуренції, бо знаходять роботу в таких секторах, де місцеві не хочуть працювати, бо замалі заробітки, або ж, з іншого боку, найкращі фахівці виїхали за кордон.
Леґалізація нелеґальних імміґрантів принесе величезне полегшення насамперед для державного бюджету Польщі. Адже польське суспільство старіє, при великій кількості пенсіонерів та інвалідів одночасно бракує робочих рук. У тіньовій зоні економіки працює тепер 0,5-1 млн. осіб. Отож, даймо їм можливість нормально жити, тобто коли хочуть платити податки і страхування, то нехай платять. На цьому всі скористаються.
Треба закінчити фікцію, яка тепер існує. У Польщі ніхто практично не знає, як виглядає ситуація. Щоправда, в МВСіА був складений рапорт на тему в’єтнамської і вірменської громад, натомість немає такого документу стосовно українців – а це ж кількасот тисяч осіб. На жаль, досі жоден уряд не мав ніякої міґраційної політики. А на формування думки про імміґрантів найбільший вплив мають поліція, прикордонники та інші служби, які дещо демонізують явище, хочуть його обмежити й контролювати. Так насправді, то в Польщі навіть немає відповідної установи, яка б займалася проблемами імміґрантів. Є щоправда Бюро у справах іноземців, але воно не формує стратегії держави у цьому плані. Існує ще міжвідомча група, яка займається цим питанням уже кілька років, але й досі так насправді нічого конкретного не зробила.
Однак надіюся, що наступила вже ментальна зміна і чиновники усвідомлюють, що існує необхідність введення нових норм, які б полегшували людям життя. Вистачить, щоб були чіткі й зрозумілі критерії, які не допускають довільності в інтерпретації.
А наша роль полягає в тому, щоб показати, скільки в Польщі є імміґрантів і яку користь принесе те, що вони будуть тут працювати леґально.
“Наше слово” №12, 21 березня 2010 року {moscomment}
