Бесідував Богдан Гук ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №4, 2015-01-25

Закінчення з попереднього числа

Бесіда з Емільом Гойсаком, новим головом Обєднаня лемків

Справа поколінь, як виджу, є дост актуальна…
Кажда лемківска організація – то спадщина по старшим поколіню. Нормальним є тото, же старши прагнут остеречи молодих перед труднима реляціями.

Мало би бити так, же перестерігают своїх молодих перед старима з іншой організації, а виходит так, же перестерігают перед молодима. В такій ситуації маме лем спадкуваня конфлікту, а не твій «парлямент».

В наших організаціях переважают старши люде. Закля не наступит виміна поколінь і молодши не впровадят новой якости, адекватной до змін на світі, молоди не будут мати голосу і нихто не буде їх чув. ОЛ старатся критичні смотріти на конфлікти з-перед років, і, вірю, постаратся о ліпшу співпрацю з «іншима» своїма, буде першим виходити на зустріч. А молоди мусят зрозуміти, же окопуваня ся на «старих» позиціях не принесе в гнешнім світі вимірних ефектів. Потрібний нам вшитким діалог, бо узурпуваня си права лем до свойой рації в довшим часі є неперспективне.

Як контактуєте з польском суспільном більшістю, державном і самоврядном адміністраційом?
З поляками легше жити «лем-лемкови». Він не муст ся сповідати з бандерівства чи з Волині. Є барз приємні сховатися під лемківским рядном і споживати смачни лемківски страви, забити задля державних дотацій о Акції «Вісла» і знищеній Лемківщині.
Чом я так повідам? Як на мене, маме до діла з повном і неповном ідентифікаційом нашого корінного населення Лемківщини. Лем-лемківски організації вибрали неповну – она легша, добрі ся дає перерахувати на гроши і на прихильне одношиня поляків. Лем-лемки помали стают ся регійональном групом польского народу. Юж ся появив по крамницях «лемківский хліб», «сметана», «лемківска шинка» – тоти страви лекше ґивтати полякови кєд не наводят на мисель дачого україньского…

Можливе, же ти називаш лем-лемками тих, што для поляків – а може і для них самих – юж сут лемками­поляками.
Тото є найбільша небезпека. ОЛ співпрацює з польском державом і суспільством на засадах наційонального партнерства і нигда не буде помагати заміні лемків на поляків. Ми будуєме якнайліпши стосунки з поляками, што мусят, з рації європейской доби, визнати нас не підпорядкуванима «польськима ґуралями», лем вільнима громадянами Польщи на Лемківщині – лемками-українцями.
Польська держава міцно підперат Стоваришиня лемків чи Руску бурсу, бо то сут організації, што легко, не мавши повной історичной пам’яти, забивши пів Лемківщини, ідут тади, кади іх ведут державни дотації. ОЛ запрашат лемків до ширшого світа, а то значит – до повной ідентифікації з Лемківщином-Україном, бо то ОЛ вибороло Никифорови його правдиве назвиско Дровняк, привернуло го до україньского світа з солідні вирежисеруваной польской манєри о псевдонімі Nikifor Krynicki. А тот, як би деяки хотіли – недолугий маляр, рисував на своїм архетипним папери польску і україньску фану. Лем чом одразу і за чийого сприяня при новім Епіфану в Криници згуртувалися ласи на чужи успіхи лемківски «персони»?

Авторам «Бесіди» чи «Річника Руской бурси» історію різати якоси легше…
Лемкам-українцям треба мати інтелектуальну силу і психологічну одвагу нести відповідальність за цілу Лемківщину-Україну. Наша історія не є проста, повно там таких неоднозначних, трудних справ, але зме свідоми: неповна ідентифікація є дорогом до польонізації.

Крім дотацій іщи є родина, Церква.

Найгірше тото, же няньо і мама тепер не мают впливу на своїх діти. Кількіст мішаних подруж вказує, же в нас неє культурних бар’єр, бо ми реальні з поляками – єдно суспільство. Більше є мішаних подруж з поляками, як медже лемками. В церквах іщи сут люде, але они ся озерают за молитовниками з латиньскима літерами. Юж тепер видно, же вчителі україньской мови на Лемківщині не забарз мают кого вчити: підставовим стаєся скодифікуваний лемківский язик. Маме повторіня з «Букваря» Методія Троханівского, лем­-лемків заганяют до передвоєнной ситуації, забивши, же по дорозі била Акція «Вісла».

Родиче хтіли би, жеби іх діти мали легшу долю… Але тим самим стріляют до коліна лем-лемківским організаціям, бо СЛ чи Бурса, певно, розуміют, же в такий спосіб сьвідомі переходят на польске лемківство.
Лем-лемківски організації мусят ся нарешті отямити, же іхают з півпорожним баком, тимчасом автострада під назвом Лемківщина є довша. Без київского духового вітру, без великого простору України затримаются там, де гулят асиміляція.

Яку перспективу видят перед собом дві Церкви лемків? Чи оно є так, же наційом греко-католиків є українці з ОЛ, а православних «лем-лемки» зо СЛ?
ОЛ старатся не мішати до церковних справ. Церкви то сут дві осібни установи. На жаль, антагонізми медже нима не дают ОЛ легко співпрацювати з обидвома. Україньска греко-католицка церква зо самой юж назви звертатся до українців, а Польска автокефальна православна церква – до православних, а не членів такой чи іншой нації. ОЛ мусит і хоче максимальні дотерати до вшитких священослужители і вшитких парафій. Каждий вірний най сам оцінит, чи його парафія несе патріотизм, який він є або чи го не є. І каждий сам мусит си відповісти, чи добрі виховує дітину і бере участ в житю громади, чи вибрав доброго вчителя, чи вибрав добру парафію, а тото ся діє в умовах, коли стара трійця родичи–священик–вчитель не вміют бити такима ефективнима, як колиси.

Не видно, жеби Римо-католицкий костел на Лемківщині хтів служити як полякам, так українцям. Тимчасом в дакотрих парафіях тот Костел має і по 70–80 процент вірних спомедже недавніх греко-католиків і нич не мало би стояти на перешкоді, жеби они били римскима католиками й лемками, жеби Служба Божа для них правила ся по-лемківски.
Дотепер я не думав о такій ідеї… На гнеска є лем така «гармонія», же латински Служби Божі служат в церквах. Латиньский Костел в нас є виключно польским, язикового плюралізму тяжко ся ту сподівати. Як і того, же лемки по костелах будут таки одважни, жеби поставити вимоги перед «своїма» латиньскима священослужителями.

Повторю по-іншому тото, што єм повів вишше: чи не є так, же «лемківский кермеш» в Вільхівци в сьвідомости вільхівчанів юж є римо-католицким і польским, а лем форма є руснацка? Чи не є так, як колиси в Радянскім Союзі: культура змістом польска, а формом лемківска?
Централя ОЛ не хоче дати місцевим гурткам розчинитися в польскій більшости. То правда, же колиси в Вільхівци рихтували написи по-польськи… Могло бити не «кермеш», лем «kermesz». Ми стараме ся дбати принаймні о двомовніст. Як є якраз руска Служба Божа, а не інша, то госці кермешу придут помолитися до церкви. Правду повісти, треба би ся било довідати, яка є свідоміст загалу мешканців Вільхівця чи Новиці. Формальні ми уважаме іх за села з руско-україньском традиційом, але там певно частіше чути польску бесіду; а яка там є свідоміст… Бортне, хоц праві на 100% лемківскє, до гнеска не ма двомовной таблиці…
Так, льокальни громади сут юж барз слаби. Наши організації організуют ватри, фестивалі і забави, жеби люде могли ся зийти. Таки спітканя – то є правдиве свято, бо тоти люде можут хоц на короткий час бити медже своїма і хоц на момент вийти з-під тиску польской більшости. Мусиме собі усвідомити: в ани єднім лемківскім селі польский сусід не привитатся з лемком (сzytaj: Ukraińcem) «добриден», лем повіст му «dzień dobry». До гнеска поляк не навчився повісти русинови «добриден». То є драмат Лемківщини і простий висновок, же Римо-католицкій церкви як польскій патріотичній – за барз не залежит на братнім ріжноконфесийним християнстві, а вистачило би пару слів з костельной амбони, жеби одмінити Лемківщину чи то з двомовнима таблицями чи сусідскима реляціями.

Яки очікуваня штодо ОЛ має польська держава?
Я мам вражиня, же ми як українці є для них громадянами другой категорії. ОЛ є найбільшом лемківском організаційом в Польщи, але хоц запропонували-зме, як мают виглядати двомовни дорожни таблиці, то і так появилися таблиці з кирилицьом «стеруваном». Для польских урядників виглядат так, же україньска мова не є так добрі скодифікувана, як «карпато(руcский) язык».

ОЛ, хоц держава замінила літери на таблицях, отримує державни дотації.
Так, але, наприклад, лем-лемківске Радійо ЛемФм має таку високу дотацію, што не дає ся логічні збагнути. Для урядників члени ол то меншинна група люди, котра не містит ся в польским законодавстві, бо ми зме ани то наційональна, ани етнічна меншина. По закону о нацетноменшинах зме етнічна меншина, але што зробити з нашим «невигідним» цивілізуваним євро-українством? В тот спосіб не пасуєме до закону о меншинах. І нас фінансуют як лемків, не розуміючи той логіки, же бесідуєме і пишеме по-­лемківски, бо ми в прямій лінії спадкоємці давньой Руси-України: нич не змінили-зме в нашій рускій традиції, бо безперечно давний Rusin то гнесній українец. ■

Поділитися: