Бесідував Богдан Гук ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №3, 2015-01-18
Бесіда з Емільом Гойсаком, новим головом Об’єднання лемків
Наперед будеме бесідувати о ідеях чи фінансах?
Я молодий голова, обрали м’я по тім, як склав свої повноважиня мій попередник, Штефан Гладик. Він перестав бити головом 6 грудня, а з’їзд в нас буде на початку 2016 р., то дозволь, же не буду виберав в так короткий час медже Сцилльом ідей і Гарибдом фінансів.
На гнеска маме дост роботи з розрахунком старих проєктів і писаням нових. Они забрали мій час в остатні два тижні. Треба задбати наперед о фінанси, жеби Об’єднання лемків могло щасливі зачати роботу в наступнім році.
Яка на гнешній ден фінансова ситуація ОЛ?
Я іщи не працював над білянсом за 2014 р. Буду го рихтував на наступне засіданя Головной управи, яке буде в березни 2015 р. Ваше звіданя односится до праці мого попередника. Я можу повісти: він працював так, жеби тоти гроши в ОЛ били. Николи не зачинали-зме нового рока з нуля, не брали зме кредиту чи позички, жеби рихтувати наступну «Лемківску ватру». Не провадиме діяльности «од проєкту до проекту», бо треба мати гроши на оплати за утриманя трьох об’єктів: об’єкт Лемківской ватри в Ждини, Центр культури імени Богдана-Ігоря Антонича і наше бюро на улиці Ягєлли в Горлицях.
Яки головни джерела фінансуваня ОЛ?
Найбільше є дофінансуваня з Міністерства адміністрації і цифризації – каждого рока то дофінансуваня 5–6 проєктів. Міністерство дотує найбільшу лемківску культурну подію в цілім світі: Свято лемківской культури «Лемківску ватру» в Ждини. До Ватри свої гроши додают тіж Міністерство культури і національной спадщини, і Малопольский маршалківский уряд. Далі маме: видаваний штирі раз в році часопис «Ватра», мистецку імпрезу «Лемківский Єрусалим» і культурни «Спітканя з Лемківщином» в Горлицях, традицийни «Лемківски кермеши», но і бухгальтерія, утриманя наших об’єктів.
У поточнім році ОЛ подало новий проєкт – тим разом на підтримку дитячо-молодіжного ансамблю «Лемківский перстеник» при школі в Гладишові. На жаль, попри надію на хоц 5 тисяч злотих, за котри вшили би зме дітям строї, не отримали-зме дофінансуваня.
А кадрови справи?
ОЛ николи не мало штатних працівників і потреби платити їм за роботу. Організація за ціле своє існуваня працювала на громадских засадах. Практичні ся тото не змінят, хоц юж маме негромадску працівницю – Наталію Гладик. Она є новим секретарьом організації і працює штоден. Не било іншого виходу: обслуга діяльности ОЛ вимагат на гнеска мати як мінімум єдного штатного працівника. В гнешній добі жаден громадский працівник не подолат писаню проєктів, іх виконаню і розрахуваню, приймуваню учасників культурних акцій і гости.
Повів єс, же ти «молодий голова». Я знам, же Штефан Гладик вроджений 1948 р. Твій прихід означат зміну поколінь в цілім ОЛ, чи лем в самій управі?
Тота справа добрі ся дає в нас одчути. На остатнім засіданю управи ОЛ била бесіда о тім, чи молоде поколіня буде здатне співпрацювати зо старшим поколіням на громадских засадах. Наши попередники лем громадско працювали, але то бив направду інший час, інши стандарти і вимаганя штодо праці, менше контакту з державом і десятками інших організацій, товариств, осіб. Тяжко оферувати дакому роботу і нич не пропонувати йому за єй виконаня. Коли дахто хоче працювати на вольонтерских засадах, то зме тому ради, але вольонтер є лем час од часу…
ОЛ має такий вольонтаріят?
Не нарікаме на вольонтерів, анґажуєме нашу лемківску молодь до помочи при «Лемківскій ватрі», при часописі «Ватра», при «Лемківских кермешах», пропонуєме єй дост унікальну різноманітну активніст. Треба лем повісти, же молоди люде-вольонтери – то люде іщи іншого поколіня, аніж тоти «молоди» і «старши» в ОЛ, што били і сут діячами. Молоди люде, такє биват, не чули слова «вечірки», гімназиста не зна, як ся висилат лист поштом, тепер од того є електроніка. Ми ся тішиме тим, же сут молоди люде, што поможут принести кресла, попрятати, пририхтувати мікрофони, сортувати дари для біженців в Україну. Цілком свідомі не даєме нагороди за помаганя при Ватрі – бо втратиме їх патріотизм, бо наша молодіж готова бити патріотами Лемківщини. Зрештом, вольонтери – то для нас форма перевірки того, чи в наших родинах іщи є україньский дух. Каждого рока маме не менше як 20 вольонтерів при Ватрі.
Ти колиси бив секретарьом, тепер головом ОЛ. Працюєш як суспільник, вольонтер?..
Я мам свою професію: вчитель, працюю в школах. Я тіж присяжний перекладач. Єднак на засіданю президії ОЛ перед тим, як оберали мене на голову, повідав-єм членам президії, же не вдаст мі ся працювати лем на громадских засадах. Якби я чи інший голова мав так працювати, то би значило єдно: ОЛ не встоїт ся як в міру ефективна організація. А ту фурт треба ся школити, познавати нови технології, присвячати бюрокрації десятки годин свого приватного часу. Што інчого присвячати свій час свому народови даде в терені, а што інчого ціли тижні звітам і табелькам при компютери.
На засіданю управи я радив о двох типах комунікації. Перший є тот, коли ся сходиме, бесідуєме, позераме си в очи, довіряме собі – то дотеперішній рівень комунікації, назвийме го традицийним. Така діяльніст є можлива і необхідна, але лем за таким типом роботи теперішня організація ся юж не встоїт. Другий тип комунікації – то рівень скорой комунікації – існуваня і динамічне функціонуваня в мас-медіах, Інтернеті, на «фейсі», широкє використаня гнешніх технологій. Тимчасом ОЛ, треба повісти, співпрацює з Варшавом, Краковом, Зеленом Гором, Львовом, Торонтом… Без того другого типу комунікуваня в праці не зможеме встоятися в часі, випередит нас конкуренція. Не можеме організацийні лишити ся за іншима, бо станеме ся неатракцийни.
Тим вимаганьом часу відповідат структура ОЛ?
Наша організація має гуртки, але їх активніст є барз ріжна. Легко єй пізнати по тім, де сут забави, маланки, кермеши, де організуют ся люде на приїзд на Ватру чи кермеши. Найактивнішши гуртки сут в Вільхівци на Лемківщині і в Лігници на Західних землях. Інши ся влучают до праці спорадичні, але зато кольпортуют «Ватру». І завдяки ним 1300 штук нашого виданя каждий квартал розходится серед лемків в Горах і на Заході.
Кермеш є лем раз до рока. «Маланка» не частішше.
Вільхівецкий кермеш є феноменом, бо вільхівчане сами дуркают до нас о поміч, приїжджают, радятся. І сами, ківко лем мают сили, стараются зорганізувати своє свято. Тяжко од гуртка більше вимагати, коли там до церкви ходит з п’ят осіб. То як можна інакше назвати їхню працю для кермешу, як не великом?
В Лігници більше люди, як п’ят, але там «Маланка» тіж є раз до рока.
Заступником голови ОЛ на Західних землях є Адам Вєв’юрка. На лігницки забави, організувани лігницким гуртком ОЛ, приходит кількасот осіб! На Лемківщині ми іщи николи не зобрали на остатковій забаві такой маси люди. Західни гуртки помагали київскому Майданови, зорганізували акцію «Святкова картка на фронт», до котрой долучилися гуртки з гір, ОЛ висилат пачки в Україну дітям лемківских біженців з Луганщини. То є барз добра активніст, бо не повинни зме ся зберати лем з нагоди забави. Наши члени мают ся інтеґрувати на забавах, але ідентифікуватися з Лемківщином і Україном.
Де легше бити лемком-українцьом? На Лемківщині чи на Західних землях?
На Західних землях, де отверто можна діяти в дусі українства, де не треба ся бояти о синьо-жовту фану, што єй на Лемківскій ватрі в Ждини не раз треба било боронити од сепаратистичних підліткуватих ватажків.
Члени ОЛ зо Західних земель ходят на Ватру до Михалова. Чи можут черпати силу з тамтейшой «Ватри на чуджині».
Наши люде мают там близко, і на тоту Ватру випадат їм піти, видіти як є організувана, чи є атракцийна, як гуртує наших люди. Знам, же люде порівнюют і, порівнявши зо ждиньском Ватром, гварят, же «Ватра на чуджині» станула в місци, там не є інвестицій, не є розвитку.
Чи корисно для ваших членів, же «Ватра на Чуджині» ся не розвиват?
То некорисне для нас шитких. Деси 80 процент лемків мешкат на Західних землях і там повинни ся они сходити при церквах, на кермешах, на ватрах. Як Стоваришиня буде далі організувати імпрези на низким рівни і буде тримати високи ціни, то лемки на чуджині перестанут гуртуватися і чекат їх скора асиміляція. Стоваришиня за мало виходит в «будучніст» – як они гварят, сут недалекоглядни, а то нас не тішит. З другой сторони, наши лемки будут приїжджати на Ватру на Лемківщині в рамах духового і фізичного вертаня на рідну вітцівску землю. Кєд Ватра в Ждини їм найліпша, то я тому рад.
На самій Лемківщині працює товариство Руска бурса. Його активніст виходит на спітканя вашій активности чи ні?
Стан меджелемківских стосунків гнеска далекий од доброго. Стосунки медже ОЛ і Стоваришиням чи Руском бурсом сут таки, же іх не є. Дішли-зме до патовой ситуації. Кажда організація має свої позиції, має свою оферту, з котром виходит до люди, і творит свою історію за своїм стильом, статутом і «своїм» дофінансуваням од держави. Кажда має свою якіст і свою публику. Спільних ініціятив не є, хоц в остатнім році замінили-зме ся нашима видавництвами. ОЛ напевно не робит нич проти СЛ чи Руской бурси, але коли витягали-зме до них руку в ім’я співпраці, то лем по ній діставали-зме.
Без виміни знаків взаємной пошани тіж можна одчути, чи чийса робота збільшат наш культурно-інформацийний рейтинг Лемківщини, чи ні.
То можна зілюструвати барз простим прикладом уживаня азбуки. Чим менше праці в кирилицю для діти і молоді вкладат лемківска, україньска, православна чи греко-католицка інтеліґенція, тим більше падат освіта і сила нашой громади як цілости. Кирилиця мала би бити єднако узнавана без вшитких лемків, а тимчасом єй лем-лемківский варіянт ізолює частину лемківского суспільства од решти простору. Думам, же можут бити ідеольогічни ріжниці, лем не повинни бити перешкодом в комунікуваню.
Повинен повстати лемківский парлямент, місце мирних спіткань ріжних лемків, яки мают до себе пошану. Лем здаєся мі, же молоде поколіня лемків не піде на таку форму комунікуваня, бо на них за барз тисне старе, зосварене і консервативне старше поколіня.
