Наталя Кравчук ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №37, 2015-09-13
«Лемківщина», Видає Організація Оборони Лемківщини в Америці, Ч.2 (141 ), Літо 2015, 34 С.
Журнал цей прямує закладеною ідеєю до «відродження і збереження Лемківщини, західнього бастіону України». Саме для цього в середовищі американських українців-лемків, а також у ширшому суспільстві Америки (частина матеріалів друкована англійською мовою) популяризується знання про історію Лемківщини. Для поглиблення ностальгійної атмосфери особливий наголос поставлено на період депортації в житті лемків. Тож і друге число видання відкрив глибоко емоційний вірш Ярини Зоряної «Чому?», в якому авторка в кожній строфі питає: «Чому вирвано від тебе, Сяне, тих щирих газдів і газдинь, що так прекрасно тебе любили, і цю земельку святу, на якій жили?»
Про примусове переселення лемків у 1944–46 роках в розмові з Вікторією Маньковською розповідає історик Степан Барна, сім’ю якого 1945 р. вивезено з Завадки-Риманівської у Заліщицький район, а потім на Чортківщину в Україні. Він ставить запитання: коли Україна надасть їм статус примусово депортованих?
Тему поглиблює Оксана Маковець у вірші «Акція ,,Вісла”, 1947 р.»
«Про події у Бескидах в надрайоні ОУН–УПА ,,Бескид” у липні-серпні 1947 року», зворушливо згадує Мирон Мицьо (псевдонім «Дух») родом з Полонної. У тих же місяцях на горі Хрещатій рештка урятованих повстанців зібралася на нараду, щоб вирішити: іти в Україну, перейти рейдом на Захід, або залишатися на Хрещатій як зв’язкові. М. Мицьо з групою подалися через Словаччину до Відня, в дорозі на Захід арештувала їх австрійська поліція, віддала в руки російських військових, які кинули їх в тюрму в місті Бадені. Після слідства відбувся суд. М. Мицьо, як польський громадянин, отримав 15 років ув’язнення і 5 років заслання. Цей визвольний рейд, як стверджує автор, тривав 13 років – через Україну, Комі, Хабаровськ, Колиму, а звідси знову на захід до Польщі, пізніше до Америки, де дочекався вільної України. Стаття-спомин приурочена борцям за волю України, яких після 70-ти років ВР України визнала воюючою стороною за незалежність України.
Воєнне лихоліття не одного українця загнало за океан. Тож і сформували вони 1940 р. своє представництво – Український конґресовий комітет Америки. Ця організація до сьогодні робить заходи, щоб вплинути на політику Білого Дому відносно України.
У журналі поміщено фоторепортаж з березневої події у Млинах, на якій вшановували пам’ять автора Гімну України о. Михайла Вербицького.
У розділі «З мистецтва» представлено відгуки на художню виставку Павла Лопати – сина пряшівської Лемківщини, який від 1969 р. проживає в Канаді. Одна з картин «Мир Україні» прикрашає обкладинку видання «Лемківщина». Торонтська громада українців мала теж нагоду побувати на презентації книжки о. Богдана Праха «Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини».
З цікавих подробиць варто відзначити, що у Вашинґтоні представники української діаспори взяли участь у прощальному прийнятті посла України Олександра Моцика.
Сам журнал, головним редактором якого є сяніцька лемкиня Марія Дупляк, має цікаву стратегію: веде читача від історії Лемківщини до України, а відтак до нинішнього життя українців-лемків за океаном. Часопис має пізнавальний характер, глибокий зміст якого, проілюстрований світлинами, зацікавить кожного, кому пощастить його придбати. Вже само мистецьке оформлення обкладинки авторства Михайла Черешньовського приваблює кожного читача. ■
