Оксана Танчинець, молода мисткиня з П’ядиків – села Коломийського району, вирішила творити лемківський мистецький світ на Гуцульщині та Покутті. Світ візерунків і барв. Жінка – чи не єдина в Івано -Франківській області – виробляє лемківські широкі нагрудні жіночі прикраси з бісеру.

За фахом О. Танчинець – режисер, але поки що її “виставами” є сотні прикрас із бісеру. Ними зачаровані поціновувачі мистецтва у всій Україні.
– Уперше я побачила такі прикраси в містечку Бучачі, – зізнається з усмішкою мисткиня. – Туди мене запросили на маленький лемківський фестиваль. Мене захопила лемківська культура, побут, говірка, те, наскільки дружними й згуртованими є ці наші брати, але найголовніше – я побачила “комірці з бісеру”. Вони милували око барвами, вражали красою. Бучацькі переселенці пояснили, що це – “криза”. Назва прикраси походить від німецького слова Kreis – “коло”.
– Вона використовувалася більше у Східній Лемківщині, – розповідає дослідниця лемківської культури Анна Кирпан. – Лемкині мали багато прикрас, чим більше їх було, тим багатшою вважалася дівчина чи жінка. Одягали на шию намиста, ґердани і широкі заокруглені комірці з бісеру. Ось ці останні – це власне кризи. Їх візерунки й колір повинен гармоніювати з вишивками та декоративними нашивками на одязі.
Виготовленням бісерних прикрас займається мисткиня понад десять років. Зацікавлення розпочалося з того, що розплітала старі бабусині силянки – вузькі нашийні прикраси з бісеру, які побутували на Гуцульщині. Згодом виплела сотні різних прикрас. Вона тче бісером, виготовляє силянки, об’ємне плетиво, але вершиною майстерності О. Танчинець є, власне, лемківська криза.
– Я роблю її на червоній та чорній основах, – мовить жінка. – Уплітаю в геометричні візерунки сині, блідо-зелені, блідо-рожеві, жовтогарячі, білі бісеринки.
Прикраса має свою чітку структуру. Вона складається з трьох умовно поділених смужок різної ширини. Верхня нагадує вузенький комірець-стійку завширшки 1,5-2 см. Ця частина щільно прилягає до шиї. Середня – найширша: 8-12 см. На ній чергується один великий і два маленькі ромби. Їх називають “саморіжки”. Третя закінчує виріб та складається з кількох різноколірних півкіл. На кінці прикраси підвішені намистинки. Ширина кризи приблизно 20 см. Важить вона близько 300-400 грам.
Розпочинає роботу майстриня від середини, потім виплітає колом. Робота триває понад місяць. Буває, що за день, коли є натхнення, можна виплести багато, а буває, що й кілька днів робота “не береться”. А виплітати таку красу з поганим настроєм чи думками й зажурою – не можна. Для кризи О. Танчинець використовує виключно чеський бісер, хоч і коштує він недешево. Нанизує його на капронову нитку. Чотири метри нитки в один бік, чотири – в другий. І на ці вісім метрів треба бісеру нанизати! Після закінчення роботи жінка просто припалює нитку. Так утворюються непомітні вузлики. Праця завершена. І кожна дівчинка, юнка, молодиця чи й навіть поважна пані, одягнувши таку лемківську красу, почуватиметься королівною.

“Наше слово” №25, 17 червня 2012 року {moscomment}