Адам Вєвюрка ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №40, 2015-10-04
Від 15 років Обєднаня Лемків реалізує проєкт «Лемківскій Єрусалим», де промує артистів, в яких видно тематику Лемківщини, або тот лемківскій дух, котрий будит талант до творіня. За кожним проєктом стоят так направду люде, які його видумали і започаткували. Тима людми билі Олександр Маслей, Здзіслав Тогль і Богуслав Салей. Ім велика вдячніст за тоту думку і посвячиня, бо вшитко, што починаме будувати від початку, потребує віддати не лем дуже сил зо свого житя. Проєкт тот напевно не є адресований до ширшой нашой публіки, хоц не заперат пред никим двері. Його силом є вказаня, што де є лемківска тематика і лемки-артисти, то штука не є внеска мертва. Што веце, вона не лем живе, але є інспіраційом для артистів в Польщи і в Україні.
Лемківщина від віків била рускима дверями в Карпатах. Отверала культуру Київской Руси до Західньой Європи през Польщу і Словацію, але і приймувала елементи західной культури, наприклад, вбераня на Різдвяні свята ялички, котре пришло на Лемківщину з Австрії.
Внеска, колі так направду Лемків нема в горах, лем лішат ся буджиня вимріяной Лемківщини, котру так чудово можна перенести в світ штуки. І тото власні видно в проєкті «Лемківскій Єрусалим».
Вистава 15 «Лемківского Єрусалима» проходила в лігницькій галєрії від 12 серпня до 2 вересня. Єї глядачами билі ціж учні нашой школи – гімназії і ліцею (вшитки класи). Інспіраційом вистави бив образ Никифора з 20-х років – «Потрійни автопортрет».
І тут кус так на боці мам велький жаль і кус з усміхом до долі, а векший тот жаль мали іщи мій дідо Осиф, котрі не раз повідали, як в пецу в Щавнику палили образи Никифора, колі тот з мамом як хлопец ходив по наших селах за хлібом. Дідо з усміхом повідали, што де лем нашов Никифор кус паперя, там зараз штоси малював, так што дідо ховали папір, штоб його не пошрайбав. А тоти шрайбаня внеска, то би кус значили для нашого лемківского світа.
Автопортрети малювало барз дуже артистів, починаючи від Лєонарда да Вінчі, Шевченка до Виспяньского.
В образах тих часто вкрити є таємниці і мрії артистів. не знаме, што хтілі вони на них нам вказати, а што вкрити. Єпіфаній Дровняк малював себе різно: як барз крас вбраного парубка з синьо-жовтом краватком чи священика, котрий має дар навчаня, а іншим разом як Матейка. Никифор глядав пошани для себе на тлі того світа, який видів. А видів в Криниці своїх лемків, елементи українства, котре ціж там жило, хоц є несправджени роки, чи не вчився у Львові. Видів і поляків, котри своїма пінязями за образи в його очах потверджали, што він є Матейко. І внеска для нашого лемківского світа він направду є як Матейко для поляків – провідник нашой лемківской культури.
Кожного разу «Лемківскій Єррусалим» є інакший, різні оціняний, подивляний і критикуваний, але треба підкреслити, што має в собі свою силу. Є неповторний. Штука кохає і ненавидит критику, для того я, як не знавец, не хцу оцінювати того 15 «Лемківского Єрусалима». Попросив єм о тото куратора вистави Моніку Шпатовіч.
Одкаль думка, штоб «Лемківскій Єрусалим» бив в Лігниці в Вашій ґалєрії?
Довідалізмеся, што в Горлицях є організувана від пару років циклічні артистична вистава «Лемківскій Єрусалим», котрому інспіраційом є праці найбарже відомого лемківского маляря-примітивіста Никифора. У виставі берут удів артисти польски і лемківски, але ціж представники інших народів, штоб вказати, приближити і промувати лемківску культуру. Організаторе черпают тематику до вистав з праць Никифора, котрих в сумі є барз дуже. Для того штороку тематика вистави, яка родится в плєнері, є інша, глядат конкретних, неповторних елементів в естетиці чи поглядах на світ Никифора, котри можна віднайти в творчости того геніяльного артисти. Головном темом той остатньой вистави і праць в плєнері, де кураторами билі Наталя Гладик і Йоанна Земанек, є праця «Потрійни автопортрет». Колі організаторе звернулися до нас, штоб зробити тоту презентацію в нашій галєрії, то навіт през хвилину ми не думали відмовити. Боялися лем, штоб тото ся вдало. Ми подумали, што то є барз цікавий проєкт, який варто вказати власьні в Лігниці, де в нашим місці і в околицях жиє так дуже лемків, відомих вшитким зі свого привязаня до співу і танця, але юж не так барз з інших прикладів іх віковой культури, в тим з праць плястичних.
Ким для Вас є Никифор і його творчіст?
Никифор званий часто Криницким, хоц так направду називався Єпіфаній Дровняк, то геніяльний артиста-самоук, котрий думав і жив своїма працями. Што видів, зараз переносив на тото, што нашов, використовуючи кожен спосіб. Жив і творив на вулиці, так што його праці є як кроніка, знимка, в якій видно його обсервацію світа — переважні архітектуру і цілу забудову міста. Никифор то людина трагічна, жив в біді, сам, з далека від головного світа артистів, але зато вірний бив собі. Жив так, як хтів. І так само творив, як хтів.
Несподівано кус доцінено його іщи перед ІІ Світовом війном. Але правдиву популярніст отримав по війні, колі вписано його до підручників о польскій культурі. Од втолди Никифор став головним представником штуки тз.в примітивной. Його неповторний, специфічний спосіб творіня на образах мініатур, архітектури дав йому вельку популярніст. Внеска бизме повілі, што став його найбарже характеристичним елементом творчости — марком. Довело то до того, што вшитки образи, де видно било архітектурни мінятури, звано «никифори», а іх творців, – што малюют Никифором. О славі і популярности свідчит кількіст артистів, котри його наслідували. Однак Никифор так оригінальні вживав кольори в композиції і перспективі, што наслідувачів легко можна зідентифікувати. Та його ориґінальніст і неповторний спосіб творіня образів били цілий час живом криницьом, де барз дуже відомих артистів однаходило інспірацію і силу творіня.
Што правда, житя Никифора било тяжке і барз невеселе, однак його творчіст дарує нам велький оптимізм. То є завдяки часто вживаной «веселой» кольористиці на образах і афірмативним способі вказуваня штоденного світа і люди. Реальні темати і світ творят популярніст його творчости і єй акцептацію. То для того вистави праць Никифора є так барз популярни і притігают вельку публіку. Невідомий, таємний і трагічний світ з житя Никифора іщи барже зацікавлят внеска люди. Напевно ціж взміцнив тоту популярніст на сальонах вистав барз добрі накручений о Никифорі фільм, котрого режисером є Кшиштоф Краузе.
Як коротко можете схарактеризувати тоту виставу? Чим вона може притягнути публіку?
Лем тота вистава є створена з інспірації над характеристичнима портретами і автопортретами Никифора. А найбарже відносится до праці, яку звут «Потрійни автопортрет». Кожен з запрошених відомих артистів, медже котрима є Лєон Тарасєвіч, Едвард Двурнік, Ґжеґож Штвертня, представив свій спосіб інтерпретації портретуваня себе і розуміня, чим є автопортрет. В залежности від особистих поглядів на тоту тему народилися барз різни праці: від реальних і символічних портретів до концептуальних і міцно виабстрахуваних. Однак вшитки мают свій смак, інтригуют. Для того вистава є так цікава. Праці родилися в різних напрямках штуки, починаючи од рисунку, през малярство, фотографію по фільм відео, што іщи барже творит тоту виставу цікавом для глядача. Не без значиня є, што барз рідко можеме оглядати вистави внесьной лемківской творчости артистичной, в тим плястичной. Вартат било скористати з той нагоди і видіти «Лемківскій Єрусалим» в лігницькій Ґалєрії штук красних. І барз дуже люди скористало, про тото свідчит кількіст публіки на тій виставі.
Кого в Пані очах промує проєкт «Лемківскій Єрусалим»?
Никифор є барз відомим знаком лемківской культури і Лемків. Колі творив, бив лем і аж собом! Жив в своїм світі і не бив одбераним як лемківскій артиста, котрий творив в дусі преціж так богатой лемківской культури і традиції. Але внеска його творчіст стала вшитким відома. Никифор вказує, што найгардше і найцінніше в лемківскій культурі. Для того проєкт «Лемківскій Єрусалим» не промує і славит лем саму творчіст Никифора, але вказує, што іщи є цікаве в культурі Лемків.
Чи думате іщи колісі вказувати лемківску культуру, чи ширше українску в Вашій ґалєрії?
То завдяки «Лемківскому Єрусалиму» можеме довідатися о інших артистичних світах, де живе лемківска барз ориґінальна штоденна штука і єй творці. Думаме, што будеме до ньой повертати та відкривати і познавати наступних Никифорів. Для Лігниці є то барз важне, бо в тим місті і в околицях жиє преціж так велька група українців, в тим лемків, виселених ту по ІІ Війні світовой. Думам, што пізнаня іншой культури лем взбогачат і служит вшитким странам, а іщи пізнаня сусіда тим барже помагат зрозуміти його світ, штоб разом творити добро.
Дякую за увагу. ■
