Йосиф Сірка, Канада ■ ПОГЛЯДИ ■ №14, 2013-04-07
У далекому Оренбурзі на півдні Росії, біля межі з Казахстаном, Тарас Шевченко провів 10 років на засланні з забороною писати й малювати. 14 березня цього року російський телеканал «Оренбурґ» у своїй програмі показав сюжет, в якому прозвучали такі слова. «Цікавий факт: за ненависть Тараса Шевченка до росіян фашисти дозволяли ставити його портрети поруч з портретом Гітлера і зберегли його пам’ятники», – сказав ведучий програми.
Наступного дня увечері директор філії державного телеканалу «Оренбурґ», реґіональний представник федерального російського телеканалу РТР Л. Мурашова вибачилася перед українською спільнотою й визнала, що «в сюжеті про Шевченка були некоректні вислови». Вона сказала, що журналісти поважають творчість Т. Шевченка. Проте у стрічці показали цілковито щось інше. У короткій стрічці було показано погруддя та портрет Кобзаря, а з лівого боку було видно портрет Гітлера. Звідки взяте фото – невідомо, але дуже можливо, що походить з періоду окупації України німцями. І дуже можливо, що українці відзначали, як завжди, день народження Т. Шевченка. Отже, «спритні» журналісти маніпулювали інформацією, мовляв «фашисти дозволяли ставити» портрет Кобзаря поряд з Гітлером!
Я вперше почув теорію, що німці «толерували» Шевченка через його ненависть до росіян. Біда в тому, що за трактування його поезії взялися неуки, які слово «москалі» звели до слова «росіяни» – і цього їм вистачило, щоб з поета зробити ненависника. Справа в тому, що в Т. Шевченка мова йде про москалів-солдат – і він ніколи не писав, що вони тільки росіяни.
У згаданому сюжеті йшлося не лише про Т. Шевченка, але й про українську мову, що задокументувала Татьяна Жаплова. Вона цитує навіть Гоголя, який, мовляв, не сприймав Шевченка і вважав, що це «другорядний» поет, який не пише мовою, а якоюсь сумішшю. Режисер антиукраїнської стрічки вирішив зробити з Т. Шевченка фашистського союзника, засумніватися в існуванні української мови, поставити під сумнів і націю.
Дехто-таки розуміє, що 10 років заслання Т. Шевченка був тим відрізком часу, в якому поет творив незабутні й геніальні твори. Ненависть до Кобзаря, передана 8-хвилинною стрічкою в Оренбурзі, є свідченням того, що хворі на розум імперські сили сусідньої країни бояться слова Кобзаря навіть тепер. Чи це не доказ геніальності Т. Шевченка і вічної сили його слова!?
