Люблинські відзначення 65-х роковин Акції «Вісла»

Олеся ҐєральПОДІЇ№2, 2013-01-13

«У нашій Люблинщині сумні дні настали, коли наші люди на захід подали».

У Люблині в грудні представники Українського товариства, православної громади та Генерального консульства України учергове згадали про драматичні події, пов’язані з проведенням Акції «Вісла». У православній церкві свт. Петра Могили о. Мирослав Вишневський, о. митрат Володимир Ходак та диякон Олексій Куций відслужили врочисту панахиду за жертв лихоліття, а в церковній світлиці відбувся семінар про перебіг депортаційної операції 1947 р. на Холмщині і Південному Підляшші, про її вплив на долі українців. У богослужінні взяв також участь генеральний консул України в Люблині Іван Грицак.

Під час семінару зібрано книжки, в яких описано акцію «Вісла». Фото авторки статті
Під час семінару зібрано книжки, в яких описано акцію «Вісла». Фото авторки статті

65-­річчя проведення Акції «Вісла» в Люблинсько-Холмській православній єпархії почали відзначати ще 27 травня 2012 р. в Холешеві. У серпні м. р. в селі Ольшанці на цвинтарі освячено хрест на пам’ять 308 мешканців села, примусово виселених у рамках цієї операції.
У Ґмінному центрі культури у Славатичах 9 вересня відбулася зустріч, лекція та мультимедійна презентація на тему Акції «Вісла». Низку заходів організовано в Холмі.
Після панахиди у православній церкві до вірних було прочитане архипастирське послання архиєпископа Люблинського і Холмського Авеля в 65-ті роковини Акції «Вісла». У листі, зокрема, згадувалося про повернення до сумних сторінок історії Православної церкви і подій цієї акції, яка «мала великий вплив на ситуацію православ’я на Холмщині та Південному Підляшші, позбавила її вірних, а метою депортації було очистити цю землю від традиції, культури і мови наших предків». Отже 1947 рік прирівняно до таких трагічних дат в історії Православної церкви та народу на холмсько-підляській землі, як-от 1596 р., 1915 р., 1938 р., 1944 р. Владика Авель у листі закликав усіх вірян Люблинсько-Холмської єпархії відзначати сумну річницю Акції «Вісла» і в молитвах згадувати всіх, хто став жертвою цієї операції, страждав у таборі в Явожні.
Настоятель парафії свт. Петра Могили о. М. Вишневський нагадав про важкі роки виселення, котрі мешканці Холмщини і Підляшшя оспівували в народних піснях словами: «в нашій Люблинщині сумні дні настали, коли наші люди на захід подали». За його словами, небагато залишилося свідків тих трагічних подій, є нащадки жертв, які пам’ять про лихоліття зберігають у своїх серцях. На важливий історичний урок, яким була Акція «Вісла» для українців, звернув увагу у своєму виступі консул Віталій Білий. Він подякував за ініціативу відзначення цих роковин. Голова Українського товариства в Люблині д-р Григорій Купріянович нагадав про причини, через які українська громада і Православна церква повертаються до цієї теми.
– Відповідь проста – тому що це подія, яка вплинула на долю тих людей, які складають і українську громаду, і Православну церкву. Якби Акції «Вісла» не було, то стан українства в Польщі, ситуація Православної церкви, зокрема на території Холмщини і Підляшшя, була б зовсім іншою. І тому ми мусимо знати про ці події, бо вони формують сьогодення. Без розуміння того, що сталося, ми не зрозуміємо нашої сьогоднішньої ситуації, – зазначив Г. Купріянович. Голова Українського товариства висловив міркування, що Акція «Вісла» була певним завершенням процесу, який відбувався на цій території, де українська культура і православна традиція домінували. Цей процес, за його словами, згодом почали називати етнічними чистками.

Семінар, присвячений ювілейній річниці трагічної операції, відкрила доповідь д-ра Миколи Рощенка «Акція „Вісла” – генезис, реалізація, наслідки». У лекції М. Рощенко послуговувався книжкою Євгена Місила «Акція „Вісла”. Документи і матеріали». Саме 1 грудня м.р. у Воєвідській громадській бібліотеці ім. Героніма Лопачинського в Люблині відбулася презентація цього видання, яке вміщує майже 800 сторінок документів, узятих з різних архівів. Переселенню підлягали українці, також з мішаних сімей, і ті поляки, які виступали проти влади. Реальним фактом, який захищав тоді від вивезення, була конверсія на римо-католицтво. Отож вивозили не українців, які в документах були записані українцями (таких у Люблинському воєвідстві було понад 70 тисяч), – виселяли всіх православних і греко-католиків, які проживали в південно-східній Польщі. Серед депортованих було близько 40 тисяч православних. М. Рощенко розповів, що люблинський воєвода П. Домбек виступав, щоб з Люблинського воєвідства вивезти навіть тих українців, які повернулися з переселення в рамках Акції «Вісла».
Підтвердженням історичних фактів, пов’язаних з Акцією «Вісла», були розповіді свідків-учасників виселень, які протягом чотирьох років збирав і записував редактор православного інтернет-радіо Люблинсько-Холмської єпархії «Orthodox.fm» Марцин Суперчинський. Серед його записів є індивідуальні та групові спогади, а сама тема Акції «Вісла» з’являється часто в розмовах, які не пов’язані з цими подіями.
– Багато родин до теперішнього часу живе операцією. Навіть під час звичайних зустрічей відчувається, що люди побоюються розповідати про ці події. В історіях люди ділилися спогадами: як усе відбудовувалося від початку, а бувало, що не погоджувалися подавати своє ім’я та прізвище, – зазначив М. Суперчинський. Редактор представив два записи споминів, які були зареєстровані в селі Новосілках поблизу Яблочина в Більському повіті – Миколи Романчука та священика Марка Кирилюка.
Присутні на семінарі гості також поділилися спогадами і переживаннями з власного життя. Зокрема, Степан Кушпа, не приховуючи зворушення, розповів про історію своїх батьків з Горостити Володавського повіту. Марія Сосідко розповідала про переселення її родини з рідних Полосок Більського повіту на захід, до Щецинського воєвідства.
Наприкінці семінару д-р Г. Купріянович виступив з доповіддю про наслідки Акції «Вісла» для української громади в Польщі, Православної церкви та шляхи їхньої ліквідації, нагадуючи про проект ухвали Сейму РП у справі Акції «Вісла», читання якого відбулося 6 грудня. Представлено також ухвалу Головної управи Українського товариства щодо оцінки Акції «Вісла». ■

Поділитися:

Категорії : Події

Коментарі

  1. Но що ж. Таке писати може лише особа, яка недокінця обізнана з історією. Чи є в історії згадки про це, що під час розламу християнства Київська Церква від’єдналася від Риму? Нема. Є протилежне. Навіть у ХІІ столітті київський князь писав листа з запитаннями про розкол, який відбувся в Церкві – бо не знав, про що йдеться. Київська Церква жила у єдності з Римом безперервно! У 1596 р. відбулося насправді “відновлення єдності” з Апостольською столицею. Тоді вже сили набирала Московська Церква, яка хотіла бути черговим Римом. 1596 р. був втечею від моковського православ’я – брутального, яке нищило все на своїй дорозі. Прикре, що ієрарх який бере участь в екуменічних заходах не може перетерпіти одного – що УГКЦ є прямою спадкоємницею Володимирового хрещення. Чому саме УГКЦ? Бо зберегла єдність з наступником Святого Апостола Петра. І тільки про це ідеться. Про небажання визнати свої помилки.

  2. Baczu, szczo dowho nichto ne reahuje. Sumno meni zwertaty uwahu na wyslowy Władyky Awelia, jakyj pryriwniaw akcju “Wisła” do roku 1596 tobto uniji berestejskoji!

    1. Но що ж. Таке писати може лише особа, яка недокінця обізнана з історією. Чи є в історії згадки про це, що під час розламу християнства Київська Церква від’єдналася від Риму? Нема. Є протилежне. Навіть у ХІІ столітті київський князь писав листа з запитаннями про розкол, який відбувся в Церкві – бо не знав, про що йдеться. Київська Церква жила у єдності з Римом безперервно! У 1596 р. відбулося насправді „відновлення єдності” з Апостольською столицею. Тоді вже сили набирала Московська Церква, яка хотіла бути черговим Римом. 1596 р. був втечею від моковського православ’я – брутального, яке нищило все на своїй дорозі. Прикре, що ієрарх який бере участь в екуменічних заходах не може перетерпіти одного – що УГКЦ є прямою спадкоємницею Володимирового хрещення. Чому саме УГКЦ? Бо зберегла єдність з наступником Святого Апостола Петра. І тільки про це ідеться. Про небажання визнати свої помилки.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*