Записав Ігор Щерба ■ ПОДІЇ ■ №10, 2017-03-05
Про те, як переміни, які сьогодні відбуваються в Польщі, позначаться на статусі і стилі журналістської праці, а в дальшій перспективі на майбутньому українських редакцій державної компанії Polskie Radio S.A., зокрема в Ольштині писав уже на сторінках «Нашого слова» Степан Мігус («Складні часи для меншин», «НС» №46 за 13.11.2016 р.). Яка ситуація в інших реґіонах Польщі? – про це ми широко писали останнім часом. Тепер на черзі західний реґіон Польщі – Любуське воєвідство.
Наскільки присутність українського мовлення на державному рівні є важливою проблемою для існування української громади в Польщі, розпорошеної по всій її території, ми всі дуже добре знаємо.
Тому хвилює нас те, що нині українська громада на хвилі перемін утратила або втрачає вплив на долю українськомовних редакцій радіо і телебачення. Досі праця українських журналістів спиралася на ентузіазмі, а, враховуючи ставки зарплат, можна було її назвати журналістським волонтаріатом. А що далі?
Рада у справах національних ЗМІ (Rada Mediów Narodowych) не запрошує представників національних меншин до перемовин про їхнє майбутнє у сфері присутності в державних ЗМІ. Які ще національності матимуть у майбутньому участь у просторі державних ЗМІ у Польщі?
Ця проблема, на мою думку, залишається поза лаштунками керівників ради у Варшаві, а також у реґіонах. Правда, виникають місцеві українські ініціативи, які заповнюють соціальні мережі Інтернету і Фейсбука. Однак вони спираються знову ж таки на ентузіазмі волонтерів-журналістів, не маючи шансів дійти з інформацією до загалу нацменшини. Таку можливість мають лише всепольські державні ЗМІ. Для того, щоби поповнити панораму українського радіомовлення, пропонуємо читачам розмову з двома українськими журналістами «Radio Zachód» із Зеленої Гори та Ґожова- Великопольського.
Володимир Процюк
З ініціативи голови Любуського відділу ОУП Стефанії Яворницької ми якийсь час тому вийшли на контакт із керівництвом реґіонального «Radio Zachód», просячи про передачі українською мовою. Переговори закінчилися успіхом, і ми сьогодні маємо програму, яка називається «Розмови та бесіди про Україну».
Програма виходить в ефір Зеленої Гори один раз на два тижні (в неділю о год 08.45), чергуючись з програмою Ґожова-Великопольського. Це тепер 10 хвилин насиченого прямого ефіру (треба зазначити, що це удвічі менше, ніж два роки тому). Наші передачі спрямовані до жителів Зеленої Гори, а оскільки тут дуже багато вихідців із Лемківщини і їхніх нащадків, ми стараємося підібрати відповідну тематику. Останнім часом у пошуках праці до міста прибуло багато еміґрантів з України. Вони тут – в чужому оточенні, не знають достатньо польської мови, проте можуть у недільний ранок послухати новини українською мовою.
Специфіка реґіону
Наші передачі мають культурно-пізнавальний характер. У першу чергу, ми інформуємо слухачів про головні культурні події в місті та реґіоні. Оскільки культурні заходи не відбуваються дуже часто, ми готуємо додаткові передачі пізнавального характеру про визначних українців, українські свята, національну символіку, історичні події та вісті з України. Недавно ми розповідали про історію українського тризуба, а також про визначного українського режисера Леся Курбаса.
Мова ненависті
Фільм «Волинь» зустрівся з великим резонансом серед жителів реґіону. Під час останніх Днів української культури ми брали для нашої передачі інтерв’ю в українських істориків, докторантів, які до нас приїхали з Варшави та Києва. Ми стараємось у своїх передачах не заглиблюватися в політичні теми, щоб не антагонізувати середовище. Подаємо, в основному, сухі історичні факти, щоб уникнути крайніх оцінок і з української, і з польської сторони.
70-ліття Акції «Вісла»
У наш час активними у громадському і церковному середовищі стають молоді лемки. Нещодавно в нас була дискусія про те, що хотіла б почути в ефірі наша молодь. Треба сказати, що дуже схвально молоді люди оцінюють наші радіопередачі. Відчуваємо їхню підтримку. Не можна не сказати, що дуже багато молоді виїхало з нашого міста. У пошуках праці і кращого життя наша молодь їде до Варшави, Вроцлава та в інші великі міста. Своїх рідних вони відвідують тільки на церковні свята. Тому наша аудиторія – це, здебільшого, старші люди.
Ми вже розмовляли про те, щоб у мережі ФБ відкрити сторінку для тих, що приїжджають до Зеленої Гори. На нашу думку, можна було б там розміщувати останні новини, статті з «Нашого слова», наші радіопередачі. Сьогодні наші передачі ми записуємо на ютубі. Це для людей, які в неділю вранці не змогли послухати нас у прямому ефірі. Це важливо також для тих, хто опинився поза межами Любуського реґіону і території, які покривають хвилі «Радіо Захід», а цікавиться інформацією, висвітлюваною у програмах.
Мирослав Пецух
Перші радіопередачі почали з’являтися в ефірі Ґожова-Великопольського ще 2015 року. Вони ведені українською мовою, а часом лемківською говіркою. Маємо передачі про Лемківщину, а саме про місцевості, звідки родом сьогоднішні мешканці Любуського реґіону. Є в нас і передачі про наших видатних людей. Ми розповідаємо і про події в сусідніх воєвідствах, скажімо, в Білому Борі. У своїх передачах багато місця присвячуємо українській культурі, в ефірі часто звучить музика з України і Польщі.
Польський інформаційний простір
Ми дійшли до висновку, що історичні теми настільки обширні, що треба було б їх поділити на кілька частин. У нас дуже мало часу на випуск, а, виходячи в ефір раз на два тижні, нам за 10 хвилин не вдасться досягти успіху. У різних польських та українських ЗМІ приділено багато уваги подіям на Волині у 40-ві роки. Натомість ми вирішили показувати українство у Польщі без історичних нашарувань. Не хочемо викликати конфліктних ситуацій.
70-річчя Акції «Вісла» – стан і перспективи нашої громади
Ситуація з тим у нас не дуже добра. Відходить покоління, яке пам’ятає події того часу. Наша молодь стає щораз більш польськомовною. Проте трапляються іноді люди, які вже у третьому або четвертому поколінні повертаються до свого прадідівського коріння. І тоді в допомозі стають соціальні мережі Інтернету, де останнім часом багато пишеться про Лемківщину. На жаль, часто, крім співвіснування без ворожнечі, різних поглядів на національну меншину, серед нащадків вигнанців 1947 р. зберігається внутрішнє протистояння на основі лемківського реґіоналізму. Про це ми всі добре знаємо також зі сторінок «Нашого слова». ■
