Іван Бакунович ■ УКРАЇНА-ПОЛЬЩА ■ 2010-09-08
{mosimage}
До Варшави 16 серпня прибув Варфоломій І, Вселенський патріарх Константинополя. Це вже четвертий візит “primus inter pares” православного світу. Першого дня свого візиту надзвичайний гість поклав квіти на Могилі невідомого солдата і відвідав парламент, де зустрівся з маршалком Сейму РП Ґжеґожем Схетиною. Однак насамперед Вселенський патріарх завітав до кафедрального собору Марії Магдалини і зустрівся з митрополитом Савою, главою Православної церкви у Польщі.
Після привітання на порозі святині митрополит Варшавський та всієї Польщі Сава нагадав про древню історію Константинопольської церкви і виразив надію, що його візит зміцнить зв’язки з Патріархатом. Почесний гість цього ж самого дня ще відвідав православний Дім суспільної опіки “Бетанія” в Станіславові під Варшавою, щоб пізніше податися на Підляшшя. Головною метою приїзду патріарха була участь у святі Преображення Христового на Св. Горі Грабарці, яке цього року збіглося зі святкуванням 300-ї річниці першого чуда в цьому святому для православ’я місці.
Від ікони до чудодійного місця
Щоб познайомитися з історією Святої Гори Грабарки та історією ікони Спаса Ізбавника, слід повернутися до часів XI-XII ст. Тоді на території Мельницької пущі та Надбужанського Підляшшя сильно розвивалося монаше життя. На мапі в цей час з’являються два міста – Дорогичин та Мельник – перші осередки східного християнства на цих землях. Саме в Мельнику, у церкві Св. Богородиці знаходилась ікона Спаса Ізбавника, з якою пов’язано багато леґенд. Мала вона, зокрема, оберігати місцеве населення від татарської навали.
Ще до сьогодні у народі з уст в уста передаються перекази про святі гори, пустельні та чудодійні джерела, з яких б’є цілюща вода. Однак у свій час приховано святу ікону десь в одному з таких святих місць Мельницької пущі.
Історія Святої Гори Грабарки починається на поч. XVIII ст., коли в околицях Сім’ятичів своє трагічне жниво збирала епідемія холери. У цей час одному зі старожилів приснився сон. У ньому літній чоловік побачив, що спасеться цей, хто знайдеться на горі. Так і сталося. Люди прибули на цю гору, поставили хрест. Від того часу ніхто не помер, а на цю вість на гору почали прибувати інші мешканці місцевостей, положених поряд зі Св. Горою Грабаркою.
– Тодіто Христос Господь наш проявив свою силу, – говорив під час цьогорічних святкувань митрополит Сава, – проявив силу тим, які з глибокою вірою поспішали до ікони Спасителя, щоб шукати порятунку від пошесті.
Тоді саме на горі побудовано першу каплицю, однак немає жодної вістки, чи це був перший храм на цьому місці. Документ з 1726 р. ось так описує цей будинок: “W Moszczoney Lesie nazwanym w Teyże kolacyi Siemiatyckiej jest kaplica Nowa pod Tytułem Przemienienia Pańskiego założona. Ta kaplica o dwóch oknach pod Dachem tarcicowym z wierzchu z krzyżykiem drewnianym drzwi na zawiasach z zasuwkami. Ołtarzyk w niey goły oprócz konsensem Ilustissimi Metropolitarii… Na którą ociec Siemiatycki za wszelk appaerencyą zjeżdża od czasu do czasu”. У документах з 1858 р. можна знайти ось такий опис: “Drewniana bardzo uboga, ale sławna ze swej wielkości uzdrowień… Ściany tej świątyni prawosławnej mocne ale dachu prawie nie było. Podłogi w niej zupełnie nie ma… Ikonostas składa się tylko z czterech starych ikon pochodzenia rusko-bizantyjskiego…”
У найстарішій друкованій статті про Святу Гору Грабарку Кверсетус, вчитель з Дорогичина, ось так описує прощу у 1858 р.: “Tu 6 sierpnia [19 – за новим стилем – І. Б.] w dzień Przemienienia Pańskiego spływa kilka tysięcy osłabionych, cierpiących, chorych i zdrowych, nie tylko prawosławnych, również katolików i wielu (kto przybywa z prawdziwą wiarą) zostaje uzdrowionych. Jest to miejsce święte […] Tysiące wiernych wokół świątyni, ale bez szumu, krzyku […]”.
Цілюща міць весняного зілля
Без шуму та крику також і цього року пройшла процесія “на П’ятьонку” навколо грабарської церкви Преображення Господнього. Так офіційно започатковано святкування 300-ліття чудодійного явища на Святій Горі Грабарці. Однак відрізнялася вона дещо від інших процесій. “П’ятьонка” – це свято, коли освячені в цей день польові квіти та всіляке інше зілля мають цілющі властивості. Ніна Фальківська з підсім’ятицьких Батиків може це підтвердити.:
– Мого чоловіка дратує вже, що в нашому обійсті є стільки насушеного зілля. – Вона, як і інші жінки принесла свій кольоровий букет, щоб його освятити і при нагоді обмити ноги у водах річечки, яка протікає поблизу святої гори. – Але я знаю на своєму прикладі, що ці квіти допомагають. Маю проблему з ногами і не один раз варила їх та мочила в цьому узварі ноги. І помагало, але ще треба в цеє вірити. Тільки тієї води не можна будь-куди виливати. Найкраще закопати її в землі.
Доброго вам раю
Тоді, коли патріарх Варфоломій І прибув на Святу Гору Грабарку, неможливо було не побувати в Сім’ятичах, де напередодні свята Преображення Господнього освятили нову церкву. Головні обов’язки під час ритуалу виконував патріарх Константинополя. Так склалося, що наріжний камінь під будову церкви закладав саме Варфоломій І при нагоді одного зі своїх візитів у Польщі.
На Святій Горі Грабарці разом з митрополитом Савою вони відправили літургію. Святкове послання митрополита Сави було зв’язане з радісним святом Преображення Господнього. Зі словом він звернувся також до почесного гостя:
– Ваша присутність у сьогоднішній день, коли оточують Вас тисячі вірних, є превеликим подарунком від небес для нас усіх, – говорив на Святій Горі Грабарці митрополит Сава. – Грабарку любимо, шануємо, цінуємо. Так було завжди, так є сьогодні і так буде в майбутньому. Це місце освячували й освячують покоління. Тому поспішає сюди багато прочан, які приносять хрести, щоб залишити їх тут як доказ своєї віри. Ваше преосвященство, кожна зустріч, зокрема, безпосередня поміж братніми автокефальними церквами, зміцнює нас у вірі. Так, спільна Свята Літургія є доказом існування поміж нами єдності, є спільним виразом традиції православ’я і всього того, що стосується свідомості визнання нашої віри. Тому теж мовні різниці не є перешкодою у процесі співіснування в єдності.
Свій патріарший хрест залишив і Варфоломій І зі своєю делеґацією, у склад якої увійшов, зокрема, митрополит Йоан Ляґади та єпископ Йоенсуу Арсеній з Православної церкви у Фінляндій.
– Суворою є боротьба монахів та монашок, – підкреслив значення чернечої діяльності Варфоломій І, зокрема, монашок із монастиря Св. Марії та Марфи на Святій Горі Грабарці. – Виконують вони слова Господа, як інші Марії, та трудяться, як інші Марфи. Якщо перебуваєш у спільноті, не міняй місця. Дорогі сестри, ніколи не залишайте цього неба, бо диявол очікує вас у безодні, а населення очікує вашої підтримки. Доброго вам раю.
* * *
Уперше Вселенський патріарх прибув до Польщі 1998 р. на запрошення церковної та державної влади. Відвідав тоді, зокрема, Білосток, Сім’ятичі, Святу Гору Грабарку, Ченстохову, Краків та Освенцим.
Під час другого візиту в січні 2000 р. Варфоломій І зустрівся з президентом та прем’єр -міністром Польщі, а також з Польською екуменічною радою. Виступив перед польським парламентом. Головною метою його третього візиту 2003 р. була участь у міжнародному екологічному симпозіумі, який проходив у Ґдині.
Варфоломієві І (у світі – Дімітріос Архандоніс) виповнилося 70 років. Народився на острові Імброс, який тепер належить до Туреччини. Вселенським патріархом Константинополя є від 1991 р. Добре володіє сімома мовами. Має звання почесного доктора багатьох теологічних та світських вищих навчальних закладів, у тому числі – у США та Великобританії. Під час цьогорічного перебування в Люблині отримав звання доктора honoris causa Люблинського католицького університету. У рішенні сенату читаємо: Його преосвященство патріарх Варфоломій І, віддаючи свої сили самовідданій та надзвичайно важкій службі Церкві, єдності усіх християн, а також діалогові з іншими релігіями та сучасним світом, є справді Людиною діалогу та надії, переконаним у цьому, що історія є в руках Бога, якому належить останнє слово”.
“Наше слово” №37, 12 вересня 2010 року{moscomment}
