Павло Лоза ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №4, 2017-01-22
Уже другий рік з черги молоді лемки з різдвяним вертепом відвідують жителів Лемківщини та сіл на Словаччині. Усе ініціював гурток Об’єднання лемків у Кракові, про працю якого розказує його секретар Григорій Суханич.
Павло Лоза: Частиною зібраних грошей під час торішнього колядування ви підтримали переселенців з зони АТО. Кому цього року допоможете?
Григорій Суханич: Того разу хочеме допомогти фінансово церквам у селах, у яких зме були. Ми тепер колядували у Білянці, Лоси та Бехерові на Словаччині. Та іщи хочеме вплатити гроші для отця Артура Грабана на відбудову плебанії, яка згоріла у Лугах. Того року відвідали зме близько 70 хат, тобто трішки більше, як торік. Мушу повісти, же нас люде ждали, запам’ятали з попереднього рока.
Знаю, що тим разом серед колядників були не лише студенти з Кракова. Хто ще?
Цього року було більше як двадцять колядників. Приїхали люди зі Словаччини, а навіть були зі Щецина. Їх кількість поступово збільшується, видно, же людям любит ся такий своєрідний спосіб святкуваня Різдва Христового – піти з колядом веселити інчих. Кожен вертеп –це гарна ініціатива, бо ідет ся про тото, жеби людям приносити радіст. Для мене саме це найважливіше. Приходит до нас і зворотня інформація, же люди раділи нашим приходом, вінчуванями шиткого найкращого на свята і Новий рік. То важлива річ, таки подякуваня дают силу іти колядувати наступного рока.
Ми мали пропозицію, щоб виступати з вертепом теж у половині січня у горах. Але люди ся не зберут, це просто чисто студентський вертеп. І так добре, што зме ся зібрали на той святочний час. Зато єм шитким дуже вдячний, же погодили ся лишити свої родини, не святкувати з ними Різдва.
Ви торік у різдвяний час записали «Лемківске Last Christmas». Які були реакції на таку ідею?
Пісню на Youtube подивило ся веце як 5 тисяч людей. Ци то дуже? Не знам, але відгук був барз позитивний. Наша думка була така, штоби використати тот cвяточний музичний «еверґрін» (популярний музичний стандарт – ред.). Людям любило ся, же знаме використати тоту масову поп-культуру до наших цілів. А треба нам ся промувати кожного дня. Треба пригадувати ся польському суспільству, в якому живеме, же зме сут! Не можна ся обмежити лем до відзначень роковин Акції «Вісла», шторічной «Ватри» в Ждини, фестивалів українской культури та інших подій. Нам треба штодня пригадувати про себе. Таке пригадуваня у мережі Інтернету не якисе таке нав’язливе, але все ж таки воно робит добру роботу, тішит наших людей і поляків та навіт інчи національности.
Колядування для Польського радіо у Кракові під кінець року – це результат того, що помітили ваше «Лемківске Last Christmas»?
Ні. Просто Радіо Краків во співпраці з Бібліотекою польської пісні робит вуличну акцію «Nie bądź karpiem, nagraj kolędę». Просто виставляють своє мобільне студіо на вулицю і можна з ними домовитися і награти коляди. Є легко, коли співаєш польську коляду, бо тоди дістаєш текст до руки та музичний підклад. Ми співали зме а капеля, було чисто, інакше. Заплата для нас така, же коляди, яки ми співали, входят до архіву Бібліотеки і там лишат ся. Будут тіж емітувани в ефірі Польського радіо.
Таке популяризування в соцмережі, медіа певно приваблює молодих. Може, притягнуло когось нового до вашого гуртка?
Не знам. Минулого рока було нас кільканадцят, а тепер буде понад двадцет у гуртку. Передусім гурток зростає з «вини» студентів, яки пришли у жовтні навчати ся до Кракова. Думам, же до гуртка прийшли особи, які до того часу були досить активни у себе дома. Будучи у середній школі, вони вже вели суспільну працю. Хоцки назвати молодих Дошнів, Тому та Укача, синів пані Юлії Дошни, яки од молодих років звикли в хаті до суспільной праці.
Вважаю, што не все треба іти в численність, але треба залишати ся на якости. Все ся найде п’ят-десят-п’ятнадцят осіб, яки поможут і за никим не треба ходити і просити ся. Але в суспільній роботі треба бути тіж зрихтуваним, што, по-перше, певно будеш робити за дармо, по-друге, не шитким буде ся любило тото, што робиш.
Під час останньої «ватри» у Ждині, члени головної управи та гуртків ОЛ зустрілися, щоб порозмовляти про характер і форму функціонування гуртків. Тоді вашу ланку ставили як приклад активності молоді в структурі організації. Ви які ініціативи реалізували протягом останнього року?
За останній рік у співпраці з горлицким гуртком ми організували вертеп в горах, у січні 2016 року, тепер, в 2017 роци, подарило ся повторити тот захід. У cамому Кракові відбула ся лекція з Богданом Гуком, під заголовком «Лемківски республіки Флоринчанска і Команецка», три забави в тім і студентски отрясини.
Ми реалізували також фільм, промуючий «ватру» у Ждини, та велику частину канікул занимала членам нашого гуртка допомога при «ватрі». Я сам не хотів би-м, жеби наша організація була в’язнем одного заходу. Але думам тіж, же велика вартість Об’єднання лемків у тому, же в роботу при одній імпрезі включаєт ся молодь з ріжних гуртків. Бачу, же жертвувати єден тижден при організації такой «ватри» – то замало. Я сам починаю при ній уже активно робити у березні. А два тижні перед «ватром» то юж чисто фізична робота. Жеби притягала, сама «ватра» мусит мати якісь нови елементи. Наприклад, останнім разом Аня Баняс придумала теренову гру «Лемко-тропи».
Мушу сказати, што молодь зараз працює не лем в Кракові. Вартат згадати, же файні зачинає гуляти і Вроцлав.
Ти сам в останньому числі «Ватри» написав з Катериною Ковальською статтю «Краків є центром нашой культури». Вважаєш, що майбутнє організації є у великих містах, як Краків чи Вроцлав?
На жаль, так, і на жаль, ні. То не ідеться про те, штоби одібрати Горлицям ци Криниці звання центра культури. Наша культура є всяди, де і наши люди, і кожне, навіт найменче село, може бути визначним центром той культури. Думам, що тота нива суспільной ци церковной праці для лемків є так широка, же никому нічого не треба забирати. Є мали місцевости, де гарно ушитко працює. Посмотрме ся на Горлиці, а навіт на Мокре – невелике, а є там і ансамбль «Ослав’яни», є школа, де діти навчают ся по свому, што рока мокряне роблят превеликий вертеп.
Тому для мене гріхом було би у Кракові не працювати, шак ту є купа наших людей, не лем студенти, але тіж дуже старших осіб з великим досвідом і великим знанням. Хоцки я сам роджений юж в Кракові, то вважаю, же не можеме забивати тото, одкал зме прийшли. І тут добрим прикладом най будут сестри Тилявски, яки зараз організуют гурток у Вроцлаві. Охоту працювати суспільно винесли з хати, з рідного Розділля. А як вертают з Вроцлава до себе до Розділля, далі ангажуют ся у житя села. Не лем включаются в організацію місцевих імпрез, але тіж, наприклад, працюют як добровольці у розділянських пожежників. То є барз корисна річ – незважаючи на житя в великим місті – підтримувати своє рідне село. А таких людей в Об’єднанні лемків, дякувати Богу, маме веце! ■
