Тетяна Зрада ■ ПОДІЇ ■ №11, 2015-03-15
Маланка – одне, єдине слово, а всі одразу розуміють, про що йдеться. Це – святкування Нового року. До недавнього часу не було в мене ніяких сумнівів ні запитань стосовно цього свята, однак з появою на світі моєї донечки, яку ми назвали Меланією, я задумалася, чому свято називається так, а не інакше. Це спонукало мене до пошуку відповіді на питання, що правильніше – Маланка ,чи Меланка. Та на моє здивування, єдину правильну відповідь я не знайшла, адже правильним є кілька форм цього імені. За наступними версіями, це свято називається святом Миланки, ім’я котрої походить від слова мила, Маянки, а на думки деяких українських дослідників новорічної обрядовості, і святом Мокоші (язичницька богиня милосердя, жіночої працелюбності та майстерності, а також богиня родючості та животворчої жіночої сили. Заступниця вагітних і породілей. – ред.)
Насправді ця тема є неймовірно цікавою, однак потрібно детальнішого її дослідження, адже в різних джерелах я натрапляла на різні версії того, хто така Миланка. Прочитавши не одне джерело, дійшла я висновку, що за давніми віруваннями вона символізувала весну, богиню родючості. Її поява означала початок Нового року, який наші предки святкували навесні. Попри різноманіття у назвах, більш вживаною і традиційною вважають назву Маланка, отож на цьому і зупинимося. Розповідаючи про Маланку, не можна забувати і про Василя, адже ці два свята – одне біля одного і їх святкують у парі. Вважали, що Василько звільнив Маланку з полону, в якому вона перебувала весь зимовий період. Отож, свято Василя і Маланки раніше символізувало прихід весни, і, за звичаєм наших предків, початок Нового року. Святом Маланки завершувався річний цикл, а святом Василя розпочинався.
Сучасне святкування зберегло свої основні принципи – цим святом і надалі зустрічають Новий рік, але тепер святкування дещо змістилося і зазвичай святкують його взимку, а саме з 31 грудня на 1 січня за григоріанським і з 13 на 14 січня за юліанським календарем. Проте в Польщі Маланку не завжди вдається відсвяткувати в зазначені для цього дати, тому кожна місцевість тоді улаштовує свято, коли є для цього можливість, тим паче, що тут це не лише підтримка української традиції чи святкування Нового року, а й нагода зустрітися. Батько мого чоловіка, Іван Зрада, згадував, як ще в його молоді роки на Маланку з’їжджалися з усіх околиць. Подекуди люди долали кілька десятків кілометрів, та оскільки тоді не мали автомобілів, то добиралися поїздами. Розказує, що, бувало, доводилося вистрибувати з вагонів, щоб дістатися до місця проведення свята, адже в тодішні часи такі святкування не надто підтримувала держава і часто робилося все, щоб їм завадити.
Часи змінилися, цивілізація зробила крок уперед, однак на Маланку як з’їжджалися з різних околиць, так і з’їжджаються. На свято, яке цього року 14 лютого організовано в Тихах, приїхали охочі порозважатися з таких місцевостей, як Катовиці, Рибник, Челядзь, Бєльсько-Бяла, Ґлівиці, Міколів, Коб’юр. Ну і, звісно ж, мешканці Тихів. Хоч люди живуть один від одного на великій відстані, на Маланці їх було чимало, що забезпечило святкову атмосферу і гарний настрій. Та за кожним святкуванням лежить непомітна праця організаторів.
Цього року таку роль на себе взяв Володимир Ющак – житель Тихів, який також забезпечив і місце проведення дійства, надавши свою фірму в повне розпорядження на всі вихідні. Офіціантів не було, ні кухарів, тому все, що стояло на столі, зроблено власноруч. Отож на Маланці в Тихах кожен мав можливість оцінити кулінарні вміння тієї, чи іншої господині. Не менш важлива роль припала діджею Мар’янові Ковалику, завданням якого було дбати про музичне оформлення свята. Отак спільними зусиллями нам удалося організувати Маланку веселим святом, повним танцями, піснями та смачними стравами.
Однак не лише забавою були зайняті люди, бо Маланка дала можливість обговорити питання про допомогу українцям на сході. Велику роботу провів Шимон Ващин з Міколова, адже він уже не вперше організовує транспорт з допомогою для людей, котрі захищають нашу Батьківщину, і простежує за тим, щоб він доїхав прямо до пункту призначення. Цього разу він запропонував купити машину швидкої допомоги, і всі підтримали його ініціативу, зібравши на цю справу кошти. Організовано також збір речей, які на сьогодні є найбільш необхідними для потерпілих від подій на сході України. Таким чином, свято мало подвійне значення, і ми не лише гарно провели час, а й зробили корисну річ. Та свято не булоб справжнім, якби не з’явилася на ньому головна його героїня – Маланка.
Попереду весна, що, за звичаєм наших предків, символізує початок нового року. Тож нехай старий рік залишиться позаду, а теперішній хай нам принесе багато позитивних змін та широку палітру нових можливостей. ■
