(ав) ■ ГРОМАДА ■ №10, 2016-03-06
Павел Міколаєвський, бурґомістр Білого Бору, говорить, що будування традиції завжди є приводом до гордості. Тому мешканці Білого Бору гордяться тим, що їхня традиція є багатокультурною.
Одним з витоків цієї багатокультурності є проведення в Білому Борі Фестивалю української казки, в якому кожного року бере участь багато дітей з Білого Бору та інших місцевостей. Дуже важливо, що у фестивалі беруть участь і українські, і польські малята.
Казка, незалежно від того, якою мовою передається дитині, сама по собі розвиває уяву кожної людини. Це чудовий приклад співіснування наших народів від наймолодших років, тому кожного року ми підтримуємо захід, – говорить П. Міколаєвський.
Він переконаний, що українська культура дуже збагачує Помор’я і польську культуру, водночас черпаючи і від сусідів, бо ж ніхто нікому не забирає місця чи то в культурному, чи суспільному плані.
Отож, у цьогорічному XI Фестивалі української казки взяло участь 112 дітей. Малята представляли пункти навчання української мови в Божитухомі, Битові, Лемборку, початкову школу в Білому Борі, а також білобірську Міську бібліотеку й сільську світлицю у Стемпені.
Такі зустрічі дуже потрібні, тому що інтеґрують українських дітей з різних осередків. Крім того, приїжджі діти мають можливість побувати в українському навчальному комплексі в Білому Борі. Можливо, дехто з них згодом захоче тут навчатися, – говорить голова Українського вчительського товариства Ірина Дрозд, організатор заходу.
Останні п’ять років до участі у фестивалі організатори запрошують також польських дітей, щоб від наймолодших років діти інтеґрувалися. Для цього після фестивалю організовують ще спортивні ігри та забави. Саме під час забави діти мають можливість поспілкуватись і ближче познайомитися. І. Дрозд переконана, що після таких зустрічей дітям набагато простіше брати участь у різних таборах чи пластових зустрічах, оскільки вони вже знають один одного. Це підтверджуть учасники фестивалю.
Тут все є файне, – згідно кажуть хлопці з битівської театрально-вокальної групи «Жоржина», тому, можливо, приїдуть колись вчитися до Білого Бору.
Напевно сюди приїде навчатися Борис Гнатюк, це вже родинна традиція – у Білому Борі вчився його брат, отже він також хоче. І так тримати! Під час фестивалю Борис розповів вірш про котика. Він дуже любить приїжджати на фестиваль. Саме тут подружився з товаришем, який мешкає в Старґарді. У Білому Борі також подобається Михайлові Войнику з Битова, а найбільше різноманітні атракції фестивалю. Михайло любить декламувати вірші, а його товариш з «Жоржини», Михайло Янковський, любить розмовляти з людьми на сцені. То ж і не дивно, що Мирослава Ганаско з Битова, керівник театрально-вокальної групи «Жоржина», не має проблем з заохочуванням дітей до приїзду до Білого Бору, бо діти з задоволенням приїжджають. Ще до минулого року членами групи була старша молодь, а зараз «Жоржина» дуже помолодшала і тепер це діти 1-го, 2-го і 3-го класів, а також кілька учнів 6-го. На фестиваль приїхали з поетично-музичною програмою «Веселе ЗОО». З-посеред запропонованих вчителькою віршів діти самі вибрали ті, які захотіли вивчити. Кожен сам вирішив, яким хоче бути звірятком. Натомість з казкою вже традиційно приїхали «Любисток» з Божитухома та «Світанок» з Лемборка.
Попри зменшення зацікавлення заходом позамісцевих дітей, І. Дрозд переконана, що фестиваль необхідно й надалі організовувати, бо те, що нині дітям буде прищеплено, залишиться на довгі роки. Напевно малята будуть до цього повертатися у спогадах. «Я завжди робила ставку на дітей та молодь, і це приносить плоди», – каже І. Дрозд. На жаль, мала кількість учасників – це теж наслідок браку відповідного фінансування, тому І. Дрозд особливо дякує батькам та волонтерам, які включилися в організацію заходу. За традицією під час фестивалю представлено також переможців загальнопольського конкурсу малюнка «Моя улюблена казка», на який надійшло аж 202 праці!
