Богдан Гук ■ ГРОМАДА ■ 2009-06-04
Наступним кроком після публікації Об’єднанням українців у Польщі польського перекладу книжки д-ра Ігоря Ільюшина “UPA i AK. Konflikt w Zachodniej Ukrainie (1939-1945)” було проведення в усій Польщі низки авторських зустрічей з метою презентації видання.
Я подав ідею перекладу та публікації книжки “УПА і АК. Протистояння в Західній Україні (1939-1945)”, щоб показати польськомовному читачеві, що в Україні є історики, спроможні професійно досліджувати українсько- польське минуле під час ІІ Світової війни, а польським історикам надати можливість враховувати ці дослідження у власних розробках, – каже голова ОУП Петро Тима.
Стратегія презентації, як видно з плану подорожі та зустрічей Ільюшина, опиралася насамперед на академічних та інших наукових центрах, хоч важливе місце посіли також зустрічі з українцями в гуртках ОУП. І так, 27 квітня маршрут відкрив Слупськ. Координатором слупської презентації був ректор Поморської академії проф. Роман Дрозд, а місцем – академія та домівка ОУП. Наступного дня автор подався у Щецин, куди запросили його тамтешній відділ Інституту національної пам’яті та управа Щецинського відділу ОУП. 29 квітня місцем дискусії, влаштованої Відділом ОУП в Кошаліні та Воєвідською бібліотекою, був саме будинок бібліотеки.
Північною частиною Польщі д- р Ільюшин рухався також кілька наступних днів: на 30 квітня припала презентація книжки в Ольштині (організаторами були тамтешній відділ ОУП та Центр східних досліджень при Центрі наукових досліджень ім. В. Кентшинського). В Ельблонзі та в Браневі, хоч і там зустріч, як всюди, мала відкритий характер, він 2 і 3 травня зустрівся з місцевими українцями в домівках ОУП. У Ґданську координатором презентації був д- р Ігор Галагіда, працівник Ґданського відділу ІНП, а презентація завдяки членам Наукового гуртка любителів Сходу відбулася в Історичному відділі Ґданського університету (4 травня).
У столиці організаційну участь у презентації мав Будинок зустрічей з історією, пов’язаний з Осередком “Карта” (5 травня). Саме голова “Карти” З. Ґлюза очолив дискусію (але не оволодів нею), яка у Варшаві виявилася найдовшою, найгострішою, але заразом мало вибагливою, оскільки провідні члени Світової спілки вояків АК не зуміли дискутувати в науково му полі, а перетворили зустріч на політичне “чортзна що”. Голосно звучали їхні заяви про невдоволення браком офіційної реакції уряду України з приводу подій на Кресах (включно з оприлюдненням офіційної політичної реакції аківської Спілки з приводу появи… книжки), проте не знати, хто мав би відповідально на них реаґувати. Напевно не науковець -історик, яким є д- р І. Ільюшин.
Активними, але культурнішими та стриманішими, були кресов’яни 6 травня у Вроцлаві, де спокійна та саме завдяки цьому змістовна зустріч з автором “небезпечного політичного” твору відбулася в конференційному залі Оссолінеуму. Активно сприяв організації голова тамтешньої Колеґії Східної Європи Я. Домбровський – редактор “Нової Східної Європи”.
У напрямку кордону д р Ільюшин почав рухатися 7 травня. У Перемишлі спершу в Народному домі, а наступного дня у Вищій східноєвропейській школі він відповідав на питання місцевої української громади та наукових працівників “Східної”, зокрема головуючого на тій другій директора Південно-східного наукового інституту д -ра С. Стемпеня.
Безсумнівно, авторська подорож д ра І. Ільюшина посприяла утвердженню насамперед наукового значення книжки “УПА і АК. Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)”.
– Я знав, що в Польщі переважає політичне ставлення до історичних проблем, які виникли між нашими народами на Волині та у Східній Галичині в період ІІ Світової війни, однак не знав, що може існувати аж така безкультурність у її трактуванні, як це проявили члени Спілки вояків АК – сказав Ільюшин, виїжджаючи з Перемишля. – Я переконаний, однак, що моєї книжки не вдасться залучити в арсенал будь-чиєї політичної зброї.
“Наше слово” №23, 7 червня 2009 року
