Урок фізкультури, що його запропонували в передачі “Poranny WF” редактори Куба Воєвудзький та Міхал Фіґурський, з чим-чим, але з культурою не мав нічого спільного. Так само мало елеґантно панове намагаються вийти з ситуації, коли образили українок зокрема та жінок загалом. Хоч відкритим залишається питання – чи дійсно намагаються? Нагадаймо, що після матчу Україна-Швеція панове, шукаючи веселого коментаря, докотилися до слів: “вижену свою українку”, прибиральницю, та ще й може її “зґвалтую”.

Щодо останнього один з редакторів ставить умову – якби була трохи красивішою, а другий – якби врешті піднеслася з колін і продемонструвала можливу красу. Коли на журналістів заслужено полилася критика (про що пишемо в цьому числі тижневика), Воєвудзький і Фіґурський рушили в самозахист. Останній у мас-медіа під звуки українського гімну перепрошував кількома мовами (однак не українською) в такому стилі, щоб кожен зрозумів: просити вибачення він не має найменшого наміру. Воєвудзький також провини не сприймає. Коментуючи справу, каже, що слів не треба розуміти дослівно: бо ж це, мовляв, сатира над способом мислення середньостатистичного поляка: “”Poranny WF” – це передача не для кожного. Так само, як фільми Альмодовара чи візит у музей техніки. Готуючи її, ми знаємо: нам удалося створити визначену манеру та знайти слухача, який її розуміє. На жаль, часом тут появляються чужинці з країни пафосу та перебільшення”, – пише в Інтернеті Воєвудзький. Разом панове обстоюють позицію, що нібито їх та їхні ґротески – не зрозуміли, а звинувачення в расизмі та ксенофобії називають перебільшенням. Усе це має ознаки “втечі уперед” – з винуватців вони хочуть перетворитися у жертв і захисників свободи слова. В цьому прийомі їм трохи допомагають критики. Воєвудзький уже встиг перерахувати кільканадцять інвектив, серед них антисемітського характеру, якими, у зв’язку зі справою, обізвали його користувачі Інтернету. Якщо схоче далі посилатися на параною інших, то зможе сягнути по слова одного з коментаторів щоденника “Rzeczpospolita”, який справу з програмою “Poranny WF” називає синдромом наших часів, “у яких також представники теперішньої влади допускають навіть очевидні прояви хамства”. Зрозуміло – світ був би значно кращим, якби не отой Туск. Персональні атаки на цей радіодует чи абсурдне звинувачення у всьому влади даватиме змогу Фіґурському та Воєвудзькому втікати від суті. А вона радше не в тому, що згадувані зірки самі є расистами і ксенофобами. Таким є те, що вони зробили, де це зробили і як. Воєвудзький говорить про манеру і слухача, який її розуміє, та чужинців з другого боку. Але чомусь забуває, що за завісою “манери”, як і він, можуть ховатися люди іншого радіо, також не бідного, на суперечливі думки та коментарі, зокрема, про євреїв. Чи в цьому випадку також треба погодитися з умовністю? На щастя, розклад сили між захисниками і критиками авторів знятої вже з ефіру передачі “Poranny WF” – на користь обурених нею. І так повинно бути, бо передача в радіо, хоч завжди матиме якогось цільового адресата, то є відкритим твором, і “чужинці” мають, ба – повинні мати до неї доступ. Автори не мусять задовольняти смаків усіх, проте вистачить не виключати мислення і навіть насміхаючись, не забувати про елементарну культуру та наслідки своїх дій. Це важливо хоча б тому, що мас-медіа сьогодні мають сильніший вплив на формування думки молодого покоління, ніж батьки чи школа. Не варто, щоб поляків виховував ефір, свідомо чи ні наповнений сексизмом і стереотипами. Після матчу Польща-Росія на одному з телеканалів кількалітній хлопчик говорив, що виводив на стадіон “руска”, який забив гол. Цей “русек” – то ще не “ґвалтування українок”, але кілька років у супроводі жартів на кшталт Фіґурський/Воєвудзький “русек” має всі шанси перетворитися в “кацапа”, а хлопчик – у фана, який дертиме на стадіонах: “раз серпом, раз молотом червоне барахло”. Ну і що? Знов не варто реаґувати, бо це ж “манера”, яку випрацювали собі особливі любителі спорту?
Один з перших критиків поведінки Фіґурського та Воєвудзького, голова Фонду польсько-українського співробітництва ПАУЦІ Ян Пєкло в масовій акції проти поведінки згадуваних редакторів бачить спільний успіх поляків та українців, яким якість відносин між двома народами не є байдужою. Я. Пєкло, з реакції на радіоскандал у Польщі та Україні, виводить думку, що згадані відносини є добрими і, що “взаємно можемо на себе розраховувати”. В його оцінці, справа є остереженням для невідповідальної поведінки журналістів та власників засобів масової інформації, яким, – що показав протест, – може загрожувати втрата рекламодавців.
Державна рада радіомовлення і телебачення (ДРРіТ) вже визнала висловлювання з передачі “Poranny WF” такими, що порушують закон про радіо і телебачення. Тим самим продемонструвала небайдужість до закликів на кшталт того, який висловив голова сеймової комісії нацменшин Мирон Сич, в якому депутат просить голову ДРРіТ Яна Дворака “виключити з публічного простору цього роду повідомлення, які порушують свободу слова”. Справу – з точки зору можливості образи українського народу – перевіряє прокуратура. Поки що на панів Фіґурського та Воєвудзького всі ті заходи не роблять великого враження. Може, щось би змінилося, якби з любителями жартів про українців захотіли поговорити брати Клички. Чомусь мені здається, що панове жартівники після такої зустрічі навіть якби й могли піднестися з колін, то радше мали б величезну проблему з названням “манери”, у якій би опинилися…

“Наше слово” №28, 8 липня 2012 року {moscomment}