Наталя Кравчук ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №15, 2014-04-13
Суспільно-Релігійний альманах, Календар «БЛАГОВІСТА», Видає Українська Греко-католицька Церква в Польщі. Видавництво «БЛАГОВІСТ», Ґурово-Ілавецьке, 2014, 372 С.
Професор о. Ярослав Москалик вирішив проаналізувати питання, що постають сьогодні перед суспільством і духовною спільнотою, яка понад тисячу років спирається на традиції. Природно, що в усіх прошарках життя іде проґрес, отже людина сприймає новинки як виклик часу. Попри це, на думку автора статті «Хіба людям видніше!», не можна відчужуватися від спільноти, суспільства й піддаватися егоїзмові. Людина, яка підкоряється плинові часу і різним тенденціям, часто втрачає зв’язок зі своїм минулим. Саме Церква з незмінними християнськими цінностями навчає і вказує на потребу збереження того, що не минає. Професор, базуючись на багатій літературі, проаналізував не нове явище – фемінізм, який сьогодні є надто радикальним, з дозою зайвих емоцій та аґресії. Варто визнати, що ця проблема існує. «Людям видніше, яким вартостям відводити час та куди зосереджувати свою увагу. Це в даний час стається деколи сильнішим за повагу до традиційних цінностей», – стверджує професор Москалик. Сучасним стихіям найчастіше піддається молодь, тому Церкві треба реаґувати на нові виклики нашої доби й вести діалог зі спільнотою.
Диякон Петро Сивицький в історично-церковному матеріалі «Бути греко-католиком: фатальний спадок, випадковість чи Боже покликання» простою, доступною мовою аналізує ситуацію УГКЦ у Польщі від давніхдавен і вказує на поступове зменшення кількості вірян. Наприклад, станом на 1946 р. було 80–100 тис. прихожан, напередодні Тисячоліття Хрещення Русі (1988 р.) – заледве 40 тис., а напередодні вступу Польщі до ЄС – приблизно 30 тис. (причому багато греко-католиків імміґрувало до Польщі). Твердження, що УГКЦ – єдина українська конфесія і треба продовжувати традицію батька, діда й прадіда – мало переконливе, на думку диякона. Насамперед, повинна бути глибока любов до Бога, а відтак – рідного обряду, через який можна пізнати Слово Боже і вчення Церкви (показовим є приклад вірян Оструди, які збудували рідний храм, щоб урятувати свою спільноту). Варто, дуже варто прочитати цей аналіз і віднайти своє місце в цьому складному світі, щоб нас не поглинула асиміляція.
Слід звернутися й до статей інших авторів: Романа Матвійчини (про греко-католицьких священиків), Степана Козака (про Шевченка), о. Богдана Панчака, о. Леслава Лесика і Богдана Тхора. Отець Лесик занурюється в роздуми про християнську любов, посилаючись на документи на цю тему папи Венедикта ХVІ. «Хай заклик апостола Павла „А над усе будьте в любові…” звучить у наших серцях, тоді довколишній світ ставатиме кращим. Хай християнська любов буде просто людською», – підсумовує отець.
Із задоволенням читач порине в цикл «Монастирі Галичини» Б. Тхора, який, мандруючи цією землею, за допомогою фотоапарата увіковічує сакральні пам’ятки, показує їх на виставках, а з минулого року – ще й на сторінках календаря «Благовіста».
Звичайно, як і щороку, у виданні опублікована календарна частина, доповнена добіркою віршів, а також важливим циклом «Роковини подій, про які варто пам’ятати і варто згадати у 2014 році». Окреме місце відведено для заміток про видатних діячів української культури, ювілеї яких випадають на цей рік. Матеріал буде корисним на шкільних уроках або культурних вечорах у громаді.
В останній частині видання вже традиційно розміщено «Шематизм греко-католицького духівництва в Польщі» з контактними даними представників духівництва.
Минулого року в Церкві завершився Рік віри, останні місяці якого були позначені вірою українців у звільнення від утисків і прагненням до гідного життя. Відомо, що поряд з вірою завжди ідуть надія і любов. Тому цей рік – сповнений надією, яка допомагає людям упоратися з важким сьогоденням. Доказом цього є слова папи Венедикта ХVІ в енцикліці «Спасенні надією»: «Той, хто має надію, живе інакше – йому подароване нове життя».
На 2014 р. випадають круглі річниці смерті трьох церковних мужів, які давали нам силу у вірі, любові і надії: митрополита Андрея Шептицького, патріарха Йосифа Сліпого і блаженного Омеляна Ковча.
Календар повинен бути на полиці кожного свідомого українця – вірянина УГКЦ. І ще одне – автори опублікованих поезій сиґналізують нам про душевний біль українців, які борються за гідне життя і спокій та лад у своїй країні. Особливо це проявляється у віршах Ольги Кіх із Золочева, рядок з яких обраний заголовком для рецензії. ■
