Фейлетон Павла Лози ■ ПОГЛЯДИ ■ 2011-04-15
Усередині березня було проведене опитування, результати якого показали, що тільки кожен третій користувач Інтернету знав про можливість самоперепису через світову мережу, натомість лише кожен десятий з них хотів переписатися, заповнюючи анкету на сайті Головного статистичного управління (ГСУ, пол. GUS).
Однак не могло бути інакше – адже польські мас медіа нерідко зовсім не були зорієнтовані в темі самоперепису. Отже, немає чого дивуватися й пересічному “Ковальському”. В одному з польських тижневиків (“Polityka”) можна прочитати, що “перепис є обо в’язковим, тому рахівники відвідають усіх, хто не перепишеться сам через Інтернет”. Проте це неправда! Такого не буде і взагалі фізично це неможливо, бо немає відповідної кількості рахівників. ГСУ 31 березня організовувало прес -конференцію, під час якої, як виявилося, найбільшу увагу приділено інформації про візит рахівників, які відвідають лише 20% помешкань в усій країні. Коли вже обговорювано веб- анкету, працівник виразно сказав, що націо нальність – “звичайно, позначуємо “польська”… мова, якою користуємося вдома, також “тільки польська””, бо ж як можна бути в Польщі не поляком? Такий висновок слідував зі слів працівника ГСУ! Коли мова пішла про можливість позначити подвійну ідентичність, голова ГСУ заявив, що “в анкеті є два запитання про національність, які можна вибрати”. Два запитання про національність – це насправді одне, проте навіть під час конференції ніхто не повідомив журналістів, що під час перепису існує можливість позначити подвійну ідентичність: можна бути одночасно, наприклад, поляком і українцем…
Коли мас- медіа не інформується про різні можливості перепису, то не можна дивуватися сумнівам журналістів польських ЗМІ, які під час прес- конференції зразу питали “а чи можу позначити при національності “марсіанин” або “джедай”” (постать із фільму “Зоряні війни”)? Виявляється, якщо ми не поляки, то інші – такі, як марсіани…
Коли дзвоню до різних людей, щоб вони висловили свою думку на тему перепису – ким запишуть себе під час перепису, чому треба це зробити – нерідко чую: “Я знаю і буду пам’ятати, що моїх дідусів вивезли з рідних земель… Буду пам’ятати, якого я роду… найважливіше, щоб пам’ятати історію свого роду…. маємо чим гордитися…. Нам треба ходити до своєї церкви, святкувати свої свята… Усі маємо визнати в переписі, що ми українці!…” Так! Усе сказано гарно – тільки, якщо хтось не перепишеться сам через Інтернет, то в його випадку буде треба сказати: “Не знаю і не пам’ятаю, що моїх дідусів вивезли з рідних земель… Не пам’ятаю, якого я роду… це не найважливіше, щоб пам’ятати історію свого роду… не маємо чим гордитися… не ходжу до своєї церкви, не святкую своїх свят!..”
А моя думка на тему перепису така, що запишуся через Інтернет, і тоді я – українець. Інакше в загальному підрахунку може трапитися, що мене кваліфікуватимуть, як більшість – як поляка. На жаль, якщо ти сам не запишеш себе – “тебе немає, не було акції “Вісла”, не ходиш до церкви…”
“Наше слово” №16, 17 квітня 2011 року {moscomment}
