Петро Андрусечко ■ УКРАЇНА ■ №8, 2014-02-23
Хоча Євромайдан фактично перетворився на український Майдан, і питання європейської інтеґрації відійшло на другий план, однак події в Україні треба надалі розглядати в контексті геополітики. Традиційно у випадку України нам доводиться мати справу з трикутником: Росія – США – ЄС. Тут нічого не змінилося – це головні гравці, які різними способами намагаються впливати на Україну і на яких спирається Київ.
Коли в листопаді 2013 року уряд Миколи Азарова зупинив підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, стало ясно, що Київ обрав Москву як основного партнера. Проте з цією зміною курсу в зовнішній політиці не погодилися самі громадяни України. Таким чином виник Євромайдан. Протести в Києві та в інших містах України не змусили владу змінити свою позицію. Навпаки, міліція 30 листопада вчинила жорстокий розгін протестувальників. Такі дії з застосуванням силових методів, звичайно, не могли залишити Захід байдужим. Раніше, аж до самого саміту в Вільнюсі, представники Європейського Союзу вважали, що президент Янукович в останній момент змінить свою позицію й таки підпише угоду. Згодом Брюссель намагався переконати українську владу «економічною морквою». Однак після застосування сили щодо протестувальників деякі європейські політики заговорили про більш жорсткі дії щодо українських урядовців. Постало питання про введення санкцій проти представників української влади, які були відповідальні за застосування сили.
Більш рішучою була реакція Сполучених Штатів: про можливі санкції почали говорити з самого початку загострення кризи в Україні. ЗМІ писали про труднощі для українських банків, пов’язані з системою доларових розрахунків. Вони почали говорити про окремі візові санкції щодо деяких представників влади. У зв’язку з цим відома така історія, коли одна з найбільш контроверзних політиків Партії реґіонів Олена Бондаренко хвалилася в Інтернеті, що їй, незважаючи на різні чутки, вдалося безперешкодно в’їхати до США. Як відомо з достовірних джерел, американці впустили її як виняток, у ролі члена офіційної української делеґації, а водночас Державний Департамент США, правдоподібно, попросив Київ не включати її в майбутньому до таких делеґацій.
Для президента Януковича в цій ситуації найбільш важливим залишається питання про фінансову допомогу. У зв’язку з цим він зустрівся кілька разів з президентом Росії, щоб нарешті в середині грудня почати пишатися успіхом – фінансовою допомогою. Росія надала таку допомогу, обіцяючи купити українські облігації на суму 13 мільярдів доларів. З цієї суми встигли виділити 3 млрд., але наступні транші були заморожені. Подальшу допомогу Москва поставила у залежність від сплати боргів за газ «Нафтогазу України». До того ж виявилося, що гучні обіцянки Росії щодо промислової співпраці не можуть бути реалізовані. Йдеться, наприклад, про співпрацю в модернізації транспортних літаків АН-124 Руслан. Росія поставила свою участь у проекті в залежність від складності замовлень. А з цим може бути проблема. Зона Митного союзу переживає наразі кризу. Сам Владімір Путін нещодавно визнав, що в Росії гроші з енергетичної сировини закінчуються.
Таким чином, президент Янукович опинився в жахливому геополітичному становищі, що, зрештою, й прогнозували чимало експертів. Показовим було становище Януковича під час відкриття зимової Олімпіади в Сочі: український лідер сидів один в задньому ряду. Фактично, український президент став повністю залежним від волі російського колеґи. А в цій ситуації важко говорити про якісь дружні чи партнерські відносини. Ні для кого не секрет, що В. Путін не любить свого українського колеґу. І якщо тільки з’явиться можливість замінити його кимось іншим, він неодмінно скористається цим варіантом. У даний момент найбільш надійною людиною для Кремля в Україні є колишній голова адміністрації президента Кучми Віктор Медведчук. І незважаючи на те, що в Медведчука немає шансу увійти в аванґард української політики, поки Янукович контролює політичну ситуацію, його вплив може бути великим. У всякому разі, призупинення підписання Угоди про асоціацію з ЄС було одним із завдань його організації «Український вибір».
Янукович тепер перебуває в патовій ситуації. Захід говорить про можливість економічної допомоги, але тільки в ситуації політичного діалогу та подальшого реформування. І це де-факто означає кінець влади Януковича. У цій грі, схоже, основні важелі мають Сполучені Штати. Неофіційно говорять, що це власне Вашинґтон натиснув на українських олігархів, щоб ті посприяли в припиненні застосування сили.
Те, що американці готові діяти більш рішуче, показав конфлікт між США і Росією під час Мюнхенської конференції 1 лютого. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров ледь не покинув засідання через заяву держсекретаря США Джона Керрі щодо України. «Наш друг, держсекретар США Джон Керрі, заявив, що Україна має обрати, з ким вона: з усім світом чи з однією країною. Від нього, людини з досвідом і розважливістю, подібної «аґітки» я не очікував. У нас ще планується контакт з ним, і я запитаю, що в нього було з арифметики», – обурився Лавров.
Представник уряду Росії Дмитро Лоскутов 6 лютого оприлюднив через соціальні мережі запис розмови представника Державного Департаменту США Вікторії Нуланд з послом США Джеффрі Пайєттом. У цій розмові Нуланд різко засуджує (з використанням ненормативної лексики), відсутність активних дій Євросоюзу щодо вреґулювання кризи в Україні. Другий оприлюднений Лоскутовим запис – це розмова між людьми з голосами, які нагадують голоси генсекретаря Європейської служби зовнішньої діяльності Хельги Шмідт та представника ЄС в Україні Яна Томбінського. Шмідт скаржиться на тиск з боку США через те, що позиція Євросоюзу в цьому питанні занадто м’яка. Цікавим є сам момент оприлюднення записів. Адже 6 лютого в Київ приїхала Вікторія Нуланд, а раніше, 4 лютого, в столиці України побувала голова Європейської дипломатії Кетрін Ештон. Тому цілком зрозуміло, з якою метою записи були викладені в інтернет.
Важливим моментом є більш активні дії з боку німецької дипломатії відносно політичної кризи в Україні. Перший раз від початку протистояння долучилася до процесу переговорів сама канцлер Німеччини Анґела Меркель, яка 17 лютого проведе зустріч з Арсенієм Яценюком та Віталієм Кличком. Тим самим Берлін показує свою підтримку для української опозиції. ■
