(ак-б) ■ ПОДІЇ ■ 2011-05-18
{mosimage}
Цьогорічні, уже четверті Польсько-українські зустрічі майстрів слова зібрали рекордну кількість учасників. У трьох категоріях – конкурсі з української літератури, конкурсі з польської літератури та конкурсі співаної поезії – змагалося понад сорок молодих людей. Членами журі були, зокрема, видатний український поет Андрій Бондар і знаний бандурист Тарас Компаніченко.
Я к і попереднім разом, конкурс відбувався за таким принципом, що громадяни Польщі декламують українську літературу, а громадяни України – польську. Тож, як і раніше, ми могли побачити дві, зовсім різні, але однаково цікаві школи декламації.
Різниця простежувалася вже на рівні підбору репертуару. Поляки дуже охоче сягали до творів українських сучасників і швидко реаґували на всі літературні новинки. Вистачить згадати, що польський переклад “Солодкої Дарусі” Марії Матіос з’явився рівно рік тому, а тепер на конкурсі вже три учасниці презентували його фраґменти. Вірші сучасного письменника Андрія Бондаря прозвучали аж п’ять разів. Популярністю тішилися і Сергій Жадан, і Віктор Неборак. Молоді українці вибирали натомість польську класику – найчастіше Адама Міцкевича та Чеслава Мілоша. Зрештою, ця тенденція повторюється кожного року, на що чергові члени журі звертали вже увагу, заохочуючи учасників з України до ширших репертуарних пошуків. Також помітне було явище, що польська молодь найчастіше декламувала українську літературу в польському перекладі, а українські рецитатори – мовою ориґіналу, тобто польською. Хоч правила конкурсу не обмежують виконавців у виборі мови, однак варто підкреслити, що справжня популяризація літератури відбувається лише тоді, коли ця література звучить мовою, якою говорить дане суспільство, в цьому випадку – в перекладі.
Художній рівень декламації був значно вищим, ніж минулого року, бо учасники запропонували цікавіші інтерпретації і більш професійне виконання. Безсумнівно, сприяють цьому майстер-класи, які влаштовують організатори. Оскільки деякі декламатори беруть участь у конкурсі та майстер-класах черговий раз, помітно значний проґрес у їхньому підході до мистецтва слова: вони більш упевнено почувають себе на сцені, роблять менше помилок (які виникають найчастіше внаслідок того, що молоді змагальники ще не оволоділи технікою декламації), краще “відчувають” своє тіло, жести й голос.
Цього року майстер -класи вела акторка варшавського театру “Атенеум” Барбара Прокопович, яка була водночас і членом журі.
Першу нагороду в категорії польської літератури отримала Данута Наугольник зі Львова за небанальну й модерну інтерпретацію тексту Анджея Стасюка “Їдучи до Бабадаґ”. Декламаторка зробила з чоловічого тексту насправді вдалу жіночу розповідь. Другий приз потрапив до Вікторії Остапчук з Луцька. Цю дівчину вже другий раз нагороджено в люблинському конкурсі – журі дуже сподобалося її зосередження і глибокий спосіб подачі поезії. Третьою лауреаткою стала Вікторія Поліщук – теж із Луцька.
У категорії української літератури перші місця зайняли люди, які мають уже свій декламаційний доробок у різних загальнопольських конкурсах. Нагороди отримали: першу – Філіп Кшисєк з Островця- Свентокшиського, другу – Анета Влодарчик з того самого міста, а третю – Маґдалена Сверчинська зі Скаржиська- Камєнної.
Найнижчим – і загалом дуже поганим – був рівень співаної поезії. Учасники не проявили жодної ориґінальності, тому журі мало велику проблему з визначенням переможців. Урешті- решт воно вирішило нагородити тих молодих людей, які хоча б створили власну музику до виконуваних пісень- віршів. Найбільшим розчаруванням стали виступи переможців відбіркового туру з Вармінського -Мазурського воєвідства. Хочу, щоб мене тут читачі добре зрозуміли. Дівчатка, які співали, здебільшого були талановиті, з величезним мистецьким потенціалом. Тільки хтось, тобто мабуть вчитель чи інструктор, їх просто скривдив, добираючи їм репертуар, який зовсім їм не підходив і який був приголомшливо архаїчний на фоні інших виконавців. Хтось тих дівчаток одягнув у майже однакові сорочки вишиванки, поставив у пози, у яких останній раз виконавці стояли в 60 -х рр., і вклав їм в уста патетичні вірші. Члени журі з України дуже міцно відреаґували на таку маніфестацію українства, яка для них була настільки старосвітська, що аж забавна.
Польсько- українські зустрічі майстрів слова закінчив концерт, в якому, зокрема, заспівав Тарас Компаніченко. Хоч виконав лиш декілька пісень, була це справжня мистецька подія того вечора.
Організаторам зустрічей ще раз дякуємо за прекрасний захід, ну і, звичайно, просимо більше!
“Наше слово” №21, 22 травня 2011 року {moscomment}
