Ярослав Присташ ■ ПОДІЇ ■ 2011-07-07
{mosimage} У Ґіжицьку 18-19 червня пройшли ювілейні ХV Дні української культури. Приїхала делеґація з міста-партнера Ґіжицька, тобто Дубна, і привезла з собою ряд художніх колективів.
Першого дня можна було подивитися театральну виставу “Тайна буття” за мотивами твору Івана Франка у виконанні Львівського драматичного театру, а ввечері відбувся молодіжний концерт. На ньому грали й співали “Білі круки” з Круклянок, “Українські візерунки” з Дрогобича, “Західний реґіон”, “The Ukrainian Folk” з Ґурова- Ілавецького. Недільний ґала концерт – це, зокрема, танці львівських дітей з “Викрутасика”, малечі з дубенської танцювальної групи “Надія”, концерт дрогобичан – колективу “Українські візерунки”, ансамблю народної музики “Віночок”. Новинкою був виступ молоді зі львівської Школи бойового гопака ім. Івана Богуна.
Про захід питаю голову ґіжицького гуртка ОУП Володимира Петюка, який розказує про куліси організації та про саму подію: “Важко дійти до людей, щоб були більш активні і помагали все провести. Небагато людей помагає при організуванні дійства. Маємо чимало членів у гуртку, але не всі діють так активно, як хотілося б”. Попри проблеми, які мають організатори не тільки в Ґіжицьку, В. Петюк надіється, що дні культури далі розвиватимуться.
Оля Пік, одна з організаторок, констатує: “Це нагода для зустрічі з друзями з України. Можна побачити гарні концерти, нашу традицію. Тут мало молоді, бо вона виїхала. Ми, однак, помагаємо проводити дні культури”.
Дійсно, свято має перспективи. Концерти відбуваються надворі і при набережній озера, де багато туристів. Варто додати, що свою частку в організуванні цього заходу мають українські спонсори, які ведуть у реґіоні підприємницьку діяльність. Кожен докладає скільки може.
У розмові зі мною ґіжицький староста Мірослав-Даріуш Дражджевський сказав:
-Кілька років тому в стратегії розвитку повіту ми передбачили, що будемо підтримувати національні меншини. Культура нашого реґіону – це багатонаціональна культура. На Мазури люди приїхали з різних сторін – їх принесла історія на ці землі. Тут люди повинні показувати свою культуру і ділитися нею, що й відбувається. На Мазурах існує толерантність. Ми собі не заважаємо, а навпаки – помагаємо. Як видно, Мазурський відділ ОУП – активний. Ці заходи української культури збагачують нашу пропозицію не тільки для жителів реґіону, але й для туристів.
Чи є окремий бюджет на розвиток культури національних меншин?
-Передовсім у ґмінах. Вони виділяють кошти на організування заходів. Сьогодні маємо Дні української культури. У Ґіжицьку восени відбуваються концерти духовної музики, презентуємо також дитячу культуру.
В Круклянках відбуватиметься Купальська ніч, традиційне і найвідоміше гуляння просто неба в реґіоні. У кожній ґміні ОУП щось організує. У Видмінах – “Відлуння”, яке з року в рік робиться щораз більше.
Ми стараємося допомогти. Наше староство бідне і має дещо інше завдання, але намагаємося також підтримати ці заходи – при всіляких ґрантових конкурсах. З коштів, передбачених на культуру, можу ствердити, що ОУП отримало половину.
Якщо більшість тягару є на ґмінах, то які інструменти має староство, щоб допомогти меншинам?
-Ми, як самоврядна структура, не маємо таких можливостей, як ґміни, оскільки вони володіють своїм майном і збирають свої податки. У нас подібного нема. Ми виділяємо частину бюджету на такі заходи. Він невеликий, але все ж таки є.
Чи підтримуєте інші меншини?
-Ми б обов’язково реаґуали на їхні ініціативи. Ми оголошуємо ґрантові конкурси. Однак, крім української, лише німецька меншина якось підтримує з нами контакти. Це відбувається на принципі контактів з колишніми жителями Ґіжицька, які приїжджають з Німеччини. Ми стараємося сприяти цим контактам, але якщо йдеться про культуру, то ОУП домінує.
Ви самі родом звідси?
-Ні, я з Торунщини. Правдивих мазурів залишилося мало, більшість виїхала. Однак починають вертатися, тужать за своєю землею. Думають, щоб на пенсії прожити тут – вдома. Сюди, повторюю, люди приїхали з різних сторін. Тепер твориться нова культура.
Ви сказали на сцені, що тут, на Мазурах, українська культура – це мазурська культура.
-Так. Я саме про це й говорю. Ця культура так міцно вкоренилася в сучасну мазурську культуру, що по суті стала чимось нормальним. Таку ситуацію можна, здається, зустріти ще на Помор’ї.
* * *
Отож, українська культура стала повноправним елементом культури Мазурського реґіону, що можна її назвати мазурською, хоч як це дивно звучить. Активність українців на Мазурах тішить. Хотілося б, щоб і в інших реґіонах нашу культуру поляки сприймали так, як і свою – вона ж твориться в Польщі…
“Наше слово” №28, 10 липня 2011 року {moscomment}
