Надія Пастернак ■ КУЛЬТУРА ■ №20, 2015-05-17
У Львові триває фотовиставка Йосипа Марухняка, присвячену 200-літтю від дня народження Михайла Вербицького, греко-католицького священика, автора мелодії Державного гімну України.
Зацікавлення автором цієї невмирущої мелодії стає ще більшим: хто ж він такий, композитор Михайло Вербицький, 200-ліття якого відзначають цього року? І не лише в Україні, на світовому рівні – ЮНЕСКО.
Відповідь на це питання намагається дати фотохудожник Йосип Марухняк, який через сучасні світлини заглиблюється в минулу епоху і відтворює життя, творчість і духовне служіння греко-католицького священика, вихованця Львівської духовної семінарії М. Вербицького. В обмежених рамках – шістдесяти світлинах – автор відтворює не лише життєвий і творчий шлях композитора, але й життя його невмирущого твору і вшанування після смерті.
Стара церква в Явірнику-Руському, де народився М. Вербицький і де служив парохом його батько, мальовничі краєвиди цієї місцевості, та земля, яка колись була українською, село Млини на території сучасної Польщі, де вічним сном спочиває автор нашого славня, місто Перемишль, у якому провів свої дитячі роки М. Вербицький і де навчався професійного співу, віднайдені старі світлини Львівської духовної семінарії, у якій він навчався на духовного пастиря, села Завадів, Залужжя Яворівського району та Стрілки Старосамбірського району, де він служив уже як священик – увесь цей шлях проходимо завдяки світлинам Й. Марухняка.
«Я намагався показати дух цієї епохи через якийсь раритет: старі церковні книжки, кадильниці, хрести, через храм, наявність споруд, через архівні матеріали, – каже автор, – а сучасність виражена через людей, які співають гімн, їхній трепет в очах, коли вони кладуть руку на серце. Отак я намагаюся показати зв’язок часу минулого і сьогоднішнього. Мова йде про державність, край, націю».
Виставка Й. Марухняка складається з певних блоків. То місця, пов’язані з життям і творчістю М. Вербицького, вшанування його пам’яті, адже автор був присутній на всіх заходах, присвячених М. Вербицькому: це врочиста академія в місті Яворові, відкриття виставок в Музеї історії релігії та в науковій бібліотеці ім. Стефаника у Львові, музикознавча конференція у Львівській консерваторії, це виконання львів’янами гімну на площі Ринок у день 150-річчя його першого публічного виконання в місті Перемишлі. Й це історичне місце в Перемишлі не обійшов своєю увагою фотомитець: він знайшов стару світлину готелю «Під провидінням» (цікава назва, правда?), де відбувався той пам’ятний Шевченківський вечір 10 березня 1865 р., поруч помістив сучасну світлину цього місця, де тепер скверик з фонтаном. А в момент фотографування цього місця над закритим ще фонтаном злетіли ввись птиці – як ноти цієї невмирущої мелодії…
Пройшовши усіма відомими шляхами М. Вербицького, автор зізнається: «Я малював собі в уяві якусь картину, створював якийсь невидимий фільм – як ця людина жила, якою вона була, але завжди знаходив щось таке, чого не сподівався… Може, ми ідеалізуємо таких людей, як М. Вербицький, але вони творили, не думаючи про якусь славу, вони були віддані своїй ідеї, хоч жили небагато, навіть бідно, але були багаті духовно, і це єдине, що їх уберегло – ота духовна незнищенність, яку ми тепер бережемо».
А ще на світлинах Й. Марухняка є фраґменти з виставки-конкурсу на найкращий пам’ятник М. Вербицькому, якісь робочі моменти над пам’ятником і зовсім-зовсім несподівані ракурси, перед якими довго стоїш у глибокій задумі.
Зібраний фотохудожником матеріал може стати основою першого музею М. Вербицького чи то у Львові, чи у Перемишлі, чи в його рідному Явірнику-Руському.
