(пл) ■ ПОДІЇ ■ №20, 2015-05-17
У варшавському «Саду Праведників», символічному місці, де вшановують пам’ять тих, що боролися за права людини, 27 квітня відкрито меморіальний камінь, присвячений українцеві Петрові Григоренку.
Відкриття меморіальних каменівтаблиць та садження дерев у «Саду Праведників» – це офіційна церемонія вшанування пам’яті людей, котрі в XX i XXI століттях протистояли тоталітаризмові, масовим убивствам та приниженню прав людини. Крім Петра Григоренка, цьогорічними «Праведниками світу» cтали теж південноафриканський правозахисник Нельсон Мандела і Гасан Мазгар – турецький губернатор Анкари, який супроти злочину влади відмовився брати участь у геноциді турецьких вірмен у 1915–1917 роках.
Генерал-майор П. Григоренко в історію записався, перш за все, як захисник кримських татар, які 18 травня 1944 р. були примусово виселені зі своєї землі. За ставлення до влади, критику сталінізму і леґальну правозахисну діяльність П. Григоренка 1964 р. розжалували у рядові (понизили на посаді) й позбавили всіх державних відзнак, нагород та пенсії. Перебував у радянських тюрмах, таборах і «психушках». Від 1977 р. генерал проживав на еміґрації у США, де співпрацював з українською діаспорою.
– Не репресії, яких зазнав українець, вплинули на його життя. Через те, що був відкинутий державою, почав підтримувати кримських татар, з якими дуже брутально повелася радянська система і які зазнали жорстоких репресій.
У певному сенсі, П. Григоренко переміг радянську державу, бо відтоді почав діяти дисидентський рух. Завдяки його долі люди почали ставати на захист свобод, – говорив про українця Збіґнев Ґлюза – голова Фонду осередку «Карта» і водночас голова комітету «Саду Праведників» у столиці Польщі.
Пам’ятний камінь з прізвищем генерала-правозахисника відкрила Маша Макарова, росіянка, журналістка Польського радіо, яка вже вісім років живе у Варшаві.
– Я народилася того року, коли П. Григоренко помер. Це незвичайний момент, що я, росіянка, відкриваю камінь, присвячений цьому українцеві, і роблю це тоді, коли моя держава у в стані війни з Україною. Тепер, коли історія зробила колесо, і ми в Росії знову боремося з системою та культом особи, боремося за вільний Крим, за незалежну Україну та за припинення російської аґресії в Україні, нам бракує саме таких героїв, які вміли боротися з системою та репресіями. Але приклад П. Григоренка дає нам надію, що часом навіть розпачлива боротьба однієї людини має глибокий сенс, – заявила М. Макарова.
Відкриття каменя з пам’ятною таблицею в «Саду Праведників» у сквері ім. ген. Яна Юра-Ґожеховського у Варшаві стало черговим місцем на світі, де вшановано ім’я українського правозахисника. У Львові є площа його імені, в Києві – проспект, а в Симферополі на Радянській площі у травні 1999 р. врочисто відкрили пам’ятник П. Григоренкові.
На врочистостях у Варшаві були присутні, зокрема, Анналія Джуґлєлямі – представник Комітету світового «Саду Праведників» у Польщі, Малґожата Наімська – директор Бюро культури міста Варшави, Микола Ярмолюк – радник Посольства України у Польщі, голова ОУП Петро Тима та багато інших гостей. Вони також хвилиною мовчання вшанували пам’ять нещодавно померлого колишнього міністра закордонних справ Польщі Владислава Бартошевського.
Організаторами цього заходу були Дім зустрічей з історією, Музей історії польських євреїв POLIN, Музей історії Польщі, Італійський інститут культури у Варшаві, Комітет світового «Саду Праведників». ■
