Мирослава Василишин ■ УКРАЇНА-ПОЛЬЩА ■ 2012-02-09
{mosimage}
Ці слова з відомої патріотичної пісні зринають у пам’яті, коли чуєш про різноманітні акції і спостерігаєш за роботою Луцького міського громадсько-культурного товариства “Холмщина молода”. Нині онуки та правнуки тих, кого примусово виселили з рідних земель, об’єдналися задля збереження звичаїв і традицій своїх предків. Товариство очолює 27-річний Юрій Крась, який розповів про працю організації.
Якою є основна мета діяльності “Молодої Холмщини”?
-Від 2005 р. ми діємо в рамках ветеранського товариства “Холмщина”, куди входять усі депортовані з етнічних наших земель. Я очолюю товариство від 2009-го. В організації – 70 осіб, переважно внуки та правнуки холмщаків, але є й молоді люди, які цікавляться нашою складною історією: ми радо вітаємо таке зацікавлення й охоче співпрацюємо з ними.
Разом із товариством “Холмщина” ми проводимо багато заходів. Я дуже вдячний за допомогу і підтримку голові товариства Миколі Онуфрійчуку. Він проводить колосальну працю – виступає у школах, вишах, робить сотні справ для збереження звичаїв і традицій. А вже ми часто самі з ветеранами прибираємо кладовища, влаштовуємо молодіжні “Холмські вечорниці”, організовуємо спільно зі старшим поколінням обласний фестиваль-конкурс “Ти не згасла, зоре ясна” ім. Олександра Самохваленка. В ньому беруть участь молоді обдаровані нащадки депортованих українців. Метою цього дійства є виявлення і підтримка талановитих виконавців, відродження й популяризація хорового, музичного, образотворчого мистецтва, розвиток поетичних і прозових творів, пов’язаних із Холмщиною. Презентуємо себе й на інших фестивалях, як-от на львівському дійстві “Пісні незабутого краю”.
Ви згадували про вечорниці…
-Ми завжди готуємо їх у січні. Навколо нас гуртується молодь. Сценарії пишуть знані в краї письменники. На дійство усі приходять у вишиванках. Буває, що ці вишиванки – зі старих скринь. Під час депортації люди не мали змоги взяти з собою багато одягу. Тож я дуже радію, що маю 109-річну сорочку. Це вже історія.
А як виникла ідея впорядкування холмських кладовищ?
-Це ж пам’ять наших родів, як можна її занедбувати?! Ми побачили, що на території Польщі наші кладовища прибирають місцеві люди. На це дають гроші з Євросоюзу, але, звісно, що поляки будуть більше дбати про свою пам’ять. Почали ми із села Лапків. Допомагали й пластуни. Ніколи не забуду, як нам доводилося буквально прорубувати стежки крізь кущі та кропиву до могил наших предків. Було боляче, що все занедбано, у руїнах. Була також робота в інших селах. Молоді холмщаки з задоволенням віддавалися цій справі – цілком і повністю. Під час перебування в Польщі від місцевих жителів ми багато дізнавалися про нашу складну історію. Потім побували на екскурсіях в Люблині, Холмі, Замості. Свій слід у пам’яті залишили історичні замки, церкви.
Чи не з’являлося під час перебування в Польщі почуття образи за те, що трапилося з Вашими предками?
-Це минуле, страшне, важке, неприємне. Воно пече серця, але треба далі жити й будувати нові взаємини. Простити і жити по-новому – ось завдання молоді. Жити з гідністю. Не забувати історії, але не пригадувати минулих непорозумінь, бо не винен син за батькові вчинки. І ще: треба дуже добре вивчати і знати історію. Це ж політики робили свою чорну справу, а терпіли звичайні люди. Була війна – і що тут скажеш! Нині самі поляки, крім певних людей, про погляди яких я не хочу говорити, мають таку же думку.
А з українцями з Польщі холмська молодь з Луцька співпрацює?
-Найкраще ми співпрацюємо з Люблинською православною єпархією на чолі з владикою Авелем – він сприяв у відновленні та впорядкуванні цвинтарів. Трохи нам допомагають польські гарцери. Більше співпрацює з українцями в Польщі ветеранська організація. Ми, молоді, маємо добру перспективу і, гадаю, співпрацювати з українцями в Польщі будемо – це добра думка.
