Богдан Гук ■ ГРОМАДА ■ №39, 2012-09-23
Спілка українців-політв’язнів і репресованих через 20 років після заснування провела свій восьмий з’їзд
«На зустріч 1992 р. в Білому Борі, яка стала І з’їздом Спілки українців-політв’язнів сталінського періоду, прибуло нас понад дві сотні. На наступному – в Ґурові-Ілавецькому – було вже понад 400 чоловік… З того часу ми трохи постаріли», – так почав свою звітну доповідь на восьмому з’їзді спілки її багаторічний голова Йосип Мица.
Чимало проблем турбує сьогодні організацію. Насамперед – це питання кількості членів, адже людське життя обмежене й не дозволяє поповнювати її щораз новими членами: їх більше відходить з-поміж живих, ніж прибуває нових. Однак товариство таки нараховує нині 220 осіб. Такий стан уможливила зміна назви 2008 р. Тоді колишня ветеранська організація стала Спілкою українців-політв’язнів і репресованих (СУПіР). Зміна назви доречна, оскільки в Польщі важко знайти українця «до 1947 року», який не був би жертвою репресивної Акції «Вісла».
На з’їзд, що відбувався 2 вересня в Народному домі в Перемишлі, прибуло 53 делеґатів з 73-х обраних. Попереднього дня (в суботу 1 вересня) вони відвідали партизанський цвинтар у Волі-Володзькій. Повернувшись до Перемишля, стали учасниками приуроченого їм концерту, організованого Товариством «Український народний дім», в якому виступили перемиський співочий гурт «Крайка» та бандурист з Нью-Йорка Юліян Китастий. У неділю обрано з’їздівські комісії та секретаря, після чого голова управи СУПіР звітував за 2009–2012 рр. Зокрема, Й. Мица звернувся з теплим привітанням до членів чотирьох закерзонських куренів УПА: «Завдяки вам здійснювалися мрії наших дідів і батьків – завдяки вам Україна стала вільною!».
Варто відзначити, що спілка, хоч не є багатою, однак утримується самотужки. Сплачують внески лише 60 відсотків її членів, за винятком перемишлян, які членські внески сплатили повністю (100 відсотків), проте вдається знайти кошти на більшість важливих заходів СУПіР, – поінформував Й. Мица, вказуючи, що, наприклад, відновлення пам’ятного місця в Лісках обійшлося в 20 тисяч злотих. Голова спілки констатував також хороший стан співробітництва перемиської ланки з тутешнім відділом ОУП. «Бажано було б, щоб так само було з Головною управою ОУП», – заявив він.
Голова спілки зазначив, що організація зосереджується на діяльності, спрямованій на охорону місць української національної пам’яті в Польщі, зокрема на території Закерзоння. Це і поїздки до тих місць, і встановлення, догляд та ремонт меморіальних таблиць і знаків. Спілка також поширює свої статутні ідеї, намагаючись знайти порозуміння з молодим поколінням.
Чимало з того, що сказав голова СУПіР,підтвердив Йосиф Гащин. Голова ревізійної комісії звернув увагу на збільшення кількості членів за останній період та зростання активності у сфері охорони пам’яті про події 1944–1947 рр. Проте, на його думку, бажано було б краще подбати про стан членства у Ґіжицьку та Кошаліні. «Управа за звітний період працювала згідно зі статутом і законодавством», – підкреслив Й. Гащин.
У дискусії після звітів узяли слово Марія Туцька, Володимир Середа, Степан Заброварний, Іван Вархіл, Андрій Чорний, Михайло Пульковський, Михайло Козак. Останній, наче підсумовуючи 20-річчя діяльності спілки та намагаючись вийти назустріч майбутньому, сказав, зокрема, що хтозна чи не доведеться змінити її назви просто на Спілку репресованих українців, оскільки дійсних політв’язнів невдовзі можна буде порахувати на пальцях однієї руки.
На з’їзді почесні грамоти за працю задля українства та активну участь у діяльності СУПіР отримали І. Вархіл, М. Козак, Володимир та Анна Лазорки, І. Назаревич, Андрій Наконечний.
Спілка має за собою видавничі успіхи і плани. Голова показав присутнім проспекти польськомовного видання «За те, що ти українець» – збірки 24-х спогадів про події на Закерзонні в 1944–1947 рр. (вона мала б з’явитися протягом місяця-півтора). Натомість А. Чорний заохочував присутніх сприяти ідеї збирання інформації про полеглих членів підпілля та продовженню праці, започаткованої виданням «Повстанські могили» (перший том за редакцією Євгена Місила побачив світ 1995 р.).
Присутні одноголосно прийняли звіт про діяльність управи. Мандатна комісія ствердила, що з’їзд правосильний, отож почалися вибори нових органів організації. Головою переобрано Й. Мицу, заступниками стали І. Вархіл та А. Наконечний, секретарем – Василь Більо, скарбником – Дмитро Ферчак, членами управи – Андрій Дрозд, А. Чорний та М. Пульковський. З’їзд прийняв також звернення до президента України з приводу нового мовного закону. ■
