Єлизавета Ковальчик-Кремінська ■ ПОГЛЯДИ ■ №39, 2016-09-25
Я походжу з Білого Бору, а середню школу закінчила у Щецинку. Коли моя товаришка Оля Левосюк довідалася, що я збираюсь після школи навчатися у Ґданську, сказала: «Еля, пам’ятай, там є „Молодіжний ярмарок”». Вже тоді «ярмарки» були славні, хоч відбулось їх щойно два. У Ґданську я нікого не знала, тому потрапила на «Молодіжний ярмарок» лише 1980 р. Він тоді відбувався в актовому залі школи на вул. Аугустинського. Прийшло багато українців, усі цілуються, обнімаються… Почалась художня частина, яка мене дуже здивувала та захопила. На сцені була ґданська кабаретна група «Шпиля». Стефан Білий, одягнений у фрак і в капелюсі, дотепно вів програму. Ігор Поливко співав Лідії, що подарує їй пластмасову квіточку, яка «буде вічно стояти у вазоні твоїм», а вона йому відспівувала: «Коханий, мрій кришталевих цвіт, коханий, тобі дарую світ». Олег Романко та Іван Дацько, наче найкращі польські актори Пйотр Фрончевський і Войцех Пшоняк, виконують скетч «АВАС». Приходить студент-грузин на кафедру складати іспит, а доцент питає: «Як вас звати?» Грузин говорить: «Авас». «Мене – Миколай Степанович, – каже доцент, – а вас?» «Авас», – відповідає грузин….
Публіка вмирає зі сміху. Олег пародіював також відомого співака Дениса Руссоса і блискуче грав інші ролі. Кабаре перепліталося з музичними номерами. На сцену вбігають босоногі хлопці в білих штанятах, один з них (Тарас Огородник), співає: «Я б хотів, я б хотів, жити, як той отаман, і дівчину-українку мати там». Це був гурт «Прометей» з Кошаліна. Пізніше пісні з репертуару «Тріо Мареничів» виконують щецинські «Чумаки». Прекрасно звучать «Червоні маки» в інтерпретації членів ансамблю Христі Трухан і Романа Радзівоновича. Але і ґданщани захоплюють співом – чарівний гурт «Білі круки» (два Білі – Мірко і Стефан, та ще один «крук» – Януш Драньчук) дарує глядачам пісні з репертуару Софії Ротару та власні композиції. В ансамблі співає Оля Пєтрас, дочка оперної співачки Аї Мацігановської та внучка актриси і театрального режисера Олени Вальківської. Виступали й інші групи з Ольштина, Кентшина, але мені особливо запам’ятались ці колективи, про які я згадала.
Вже від наступного «ярмарку» я включилася в його організаційний процес, а від 2004 р., коли стала головою ґданського гуртка ОУП, ми разом з нашою талановитою молоддю продовжуємо діло попередників, намагаючись твоpити таку програму, яка захопить молодшу й старшу публіку, викликає багато емоцій і запам’ятається надовго.
Заохочую всіх моїх колеґ та учасників «Молодіжних ярмарків» поділитися своїми спогадами, бо не все вдалося помістити у статті про історію цього прекрасного починання, яке вважаю своєрідним феноменом і нашим доказом, що українська культура в Польщі розвивається і не є байдужою для наших дітей і наступних поколінь. ■
