Вихованець одеської футбольної школи, цей гравець увійшов до історії футболу таких міст, як Миколаїв та Маріуполь.

Андрій Анатолійович АНДРОСОВ народився 12 січня 1968 р. Нападник.
Ще за Радянського Союзу, а саме в середині 80-х рр. минулого століття, гравець почав виступати в одеській команді Спортивний клуб армії (СКА), що грала тоді в шостій зоні другої ліги чемпіонату СРСР.

Переломний в історії українського футболу період, коли завершувалася радянська епоха і зароджувався чемпіонат незалежної України збігся в Андросова з виступами на аматорському рівні. Наприкінці 80-х це була команда “Динамо” (Одеса), яка виступала на першість серед колективів фізкультури, потім – команда “Благо” з містечка Благоєве на Одещині, за яку Андрій Анатолійович встиг навіть зіграти в сезоні 1992/1993 в Кубку України.
“Залізна завіса” з країнами Європи, яка існувала за радянських часів, рухнула, надавши можливість на початку 90-х років суб’єктам футбольної діяльності спробувати свого щастя закордоном. Скористався цією нагодою й Андросов, який вирушив у 1994 р. до Фінляндії, де в тамтешній вищій лізі виступав ФК “Оулу”. Проте надовго нападник там не затримався, узимку 1995 р. повернувшись в Україну. Хай би там як склався фінський період для футболіста, проте саме після повернення з-за кордону кар’єра нападника пішла угору. Так, весняну частину сезону 1994/1995 Андросов розпочав у найвищій лізі чемпіонату України в СК “Миколаїв”, яку тоді очолював нині покійний Євген Мефодійович Кучеревський.
Миколаївський період для гравця розпочався дуже вдало – Андросов відразу став гравцем основи, а його команда здолала такі колективи, як “Верес”, “Волинь”, “Таврію”, дала бій у Донецьку “Шахтареві” (2:3). Під завершення чемпіонату миколаївці в останньому домашньому матчі переграли потужний запорізький “Металург” (3:2), а сам Андросов зробив у матчі дубль.
Новий сезон, 1995/1996, нападник розпочав також у Миколаєві під керівництвом Кучеревського. Як і раніше, Андрій Анатолійович закріпився в основному складі, проте в самої команди пішов спад. Запоріжці реваншувалися, змогла помститися за невдачі попереднього сезону луцька “Волинь”, завдавши розгрому миколаївцям на їхньому стадіоні 0:3. Миколаївці ще за інерцією пробували “показати зуби”, зігравши на рівних із “Шахтарем”, “Карпатами” (в обох матчах – 0:0), перегравши “Прикарпаття” (3:0), проте нищівні поразки від “Динамо” (0:3), “Таврії” (2:5), “Дніпра” (0:5), тернопільської “Ниви” (1:4) суттєво надломили команду. Стало зрозуміло, що їй буде важко втриматися у найвищій лізі – тож під час зимового антракту футболіст залишив Миколаїв. Після “Миколаєва” Андросов довго не залишався без роботи, переїхавши до Маріуполя, де якраз розпочалася нова ера в історії місцевого “Металурга”. Там Андрій Анатолійович спочатку допоміг маріупольцям за підсумками сезону 1995/1996 вийти до першої ліги (тоді ж саме він забив 200-й м’яч азовців у чемпіонатах України), а потім, за підсумками сезону 1996/1997, завоювати бронзові медалі чемпіонату України серед команд першої ліги, а заразом і путівку до найвищої. На сезон 1997/1998 разом з маріупольським “Металургом” нападник вдруге увійшов до найвищої ліги чемпіонату України. Очолював тоді маріупольський колектив Юрій Погребняк.
Другий прихід в елітний дивізіон пройшов для Андросова невдало: маріупольці виявилися не готовими до рівня найвищої ліги. Під керівництвом Ю. Погребняка, Володимира Кузовлєва та Миколи Павлова у стартових дев’яти турах “Металург” здобув лише одну перемогу, при цьому зазнавши аж п’ять поразок з розгромним рахунком. Лише усередині осінньої частини сезону команда Миколи Павлова почала знаходити свою гру. Розпочинався період, коли азовський клуб Павлова перетворювався на могутню команду елітного дивізіону, проте сам Андросов місце в основі команди Миколи Петровича почав втрачати. Відігравши в останніх п’яти матчах сезону 1997/1998 лише 26 хвилин, Андрій Анатолійович після завершення змагань залишив Маріуполь – і більше у найвищій лізі чемпіонату України не виступав.
Після найвищої ліги нападник повернувся в рідні краї, на Одещину, де ще восени 1998 р. виступав у чемпіонаті України серед аматорів за овідіопольський “Дністер”. 1999 р. Андросов завершив футбольну кар’єру.
Нині Андрій Анатолійович мешкає в Одесі. Ще донедавна виступав за різні команди Одещини в змаганнях серед ветеранів.