Марія Паньків ■ ПОГЛЯДИ ■ №2, 2017-01-08
У світі, повному протиріч, людині без віри, надії, любові, милосердя, доброти, щедрості, співчуття й інших чеснот, які мають початок у Великій ЛЮБОВІ, важко знайти дорогу повернення до Бога. Всі ці чесноти є в нас. Важливо їх відкрити в собі, але ще важливіше – ними ділитися.
Недавно я отримала гарний подарунок від Катерини Козак з Перемишля – фільм «Милосердя двері» на CD. Зворушення, викликане при його перегляді, я сприйняла, як знак – треба поділитися враженням з тими, хто фільму ще не бачив. Кінострічку про неймовірну історію чудотворної ікони «Милосердя Двері» і її мандрівку з Ярослава до Ватикану створила 2016 р. Українська кіноініціатива за сприяння Перемисько-Варшавської архиєпархії УГКЦ та митрополита Євгена (Поповича).
Фільм побудований на розповідях глави УГКЦ Святослава Шевчука, ректора Українського католицького університету у Львові о. д-ра Богдана Праха, митрополита Перемисько-Варшавської архиєпархії УГКЦ Євгена Поповича, митрополита Івана Мартиняка (пенсіонера), о. Богдана Степана – протосинкела Перемисько-Варшавської архиєпархії, Христофора Блажеєвського – пароха УГКЦ в Ярославі, опікуна чудотворної ікони «Милосердя Двері», а також реставратора ікони Малґожати Давідюк і директора музею в Ярославі Ярослава Орловського.
Музичною канвою послужили твори о. М. Вербицького, Д. Бортнянського, А. Веделя, о. В. Стеха, о. Богдана, М. Дрозда та Р.-І. Дрозда у виконанні хору катедрального собору УГКЦ в Перемишлі під кер. Ярослава Вуйціка, ансамблів: «Крайка», родини Кіхів, родини Шумадів та Молодіжного хору ім. о. М. Вербицького під кер. д-р Ольги Попович.
Відкриття Ювілейного року Божого Милосердя – дуже важлива подія, а для нас, українців, вона особлива, бо відбулася у Ватикані в присутності нашої української чудодійної ікони «Милосердя Двері» з Ярослава. Це великий знак Святого Духа, що Боже Милосердя супроводжує нас у цій тяжкій земній мандрівці, а, може, і ще щось…
Ярославська чудодійна ікона вирушила у світ, відкриваючи двері храмів і людських сердець. Її копія також є у храмі в Арґентині, де колись служив український священик, єпископ Степан Чміль. Він був духовним наставником Хорхе Маріо Берґольйо – теперішнього папи Франциска.
Точної дати написання ікони Пресвятої Діви Марії не установлено. Є записи, що про ікону знали вже на зламі ХVII і XVIII ст. Невідомо теж, хто її автор, але розуміємо, що це людина з відкритим, чистим серцем, бо саме це хтось Божим Провидінням обраний для створення ікони втілення чудес милосердя.
У часи великих випробовувань (Акція «Вісла»), коли вірних УГКЦ погнали з рідної землі, церква у Ярославі опустіла, попадаючи в руїну, а чудодійна ікона потрапила в руки злодія, якого, на щастя, спіймали «на гарячому». Ікону передали до музею в Ярославі, а пізніше – на реставрацію в Академії мистецтв у Варшаві.
Ситуація в Польщі 1980 р. була вже сприятливою для того, щоб домагатися повернення церкви в Ярославі. Церкву віддали, але вже напівзруйновану. Її необхідно було відновити, у що активно включилася церковна спільнота, а також українська діаспора США і Канади. Священики доїжджали з різних околиць, аж нарешті 1990 р. о. Богдана Праха призначено на парафію до Ярослава. Саме він розпочав старання у справі повернення ікони до святині. І повернули. Внесення ікони «Милосердя Двері» у храм відбулося 1993 р. напередодні його освячення. Почалися клопотання відносно її коронації. Зібрано і своєчасно подано до Ватикану потрібні документи. З подарованого вірними золота у Кракові виконано дві корони, які були завезені до Риму, де їх поблагословив папа. У Ярославі 1996 р. відбулася врочиста коронація ікони у присутності кардинала Сильвестріні з Ватикану і митрополита Перемисько-Варшавської єпархії І. Мартиняка, а також численно прибулих сповідників віри. Ще більша несподіванка чекала наприкінці листопада 2015 р., коли на спільні реколекції єпископів УГКЦ, які відбуваються щороку, патріарх УГКЦ Святослав Шевчук в Україну запросив папського проповідника Раньєро Канталамессу і на завершення подарував йому копію чудотворної ікони «Милосердя Двері». Незабаром (4 грудня) телефонували з папської столиці, запрошуючи ікону «Милосердя Двері» до Ватикану відкрити Ювілейний рік Милосердя. Незважаючи на обмаль часу, всі заходи, пов’язані з перевезенням ікони до Риму, все ж таки вдалися. і 7 грудня 2015 р. ярославська ікона «Милосердя Двері» вже була в Римі, а 8 грудня її виставили на площі Святого Петра у Ватикані, де відправлялася величава літургія відкриття Ювілейного року Милосердя. Наступного дня у присутності прочан з усього світу папа Франциск підійшов до ікони з білою трояндою, з якою вона повернулася на постійне місце перебування – до Ярослава. Цей зворушливий знак любові у фільмі гарно акцентований. Прокручуючи раз по раз останні кадри, я відчула, що у всій величі цієї події є особливий задум Усевишнього не тільки для всього світу, а передусім для України і нашої Церкви.
20 листопада м.р. відбулося завершення цього незвичайного Ювілейного року Божого Милосердя, але двері Милосердя – відкриті. Світ його потребує. Ярославська чудодійна ікона подорожує світом. Відвідуючи Божі храми, вона несе важливе послання людям: бути небайдужими, відкрити серця потребуючим, не відвертатися від загублених у вирі життя, навчитися прощати, підтримувати слабкого. Це неважко. Часом вистачить сказати добре слово чи усміхнутися. Милосердя – це ліки любові. ■
Стаття написана на основі фільму «Милосердя двері», а також за матеріалами Департаменту інформації УГКЦ, джерело: CREDO і Радіо Ватикану. Охочим придбати кінострічку пропоную звертатися до о. Христофора Блажеєвського. Телефон: +48 516650912.
