Степан Мігус ■ ПОДІЇ ■ №28, 2013-07-14

Святкування ювілею Хрещення Русі-України в Ґурові-Ілавецькому

«Дозвольте мені подякувати всім вам, хто тут, на північних польських землях, як дорогоцінну річ береже віру й культуру батьків. Дозвольте мені скласти всім вам сердечну подяку за те, що ви прибули на цю врочистість, уночі молилися й чували, щоб духовно пережити цю прощу, та від усього серця привітати всіх вас із цим ювілеєм нашого народу і нашої Церкви. Перед виїздом мене запитували в Україні: Ваше Блаженство, а чого Ви їдете до Польщі? Я їм сказав: я їду, щоб боронити образ українця в Польщі, і образ поляка в Україні. Образ християнських народів, які вміють прощати і просити прощення, уміють любити навіть ворогів, і разом співжити пліч-о-пліч, як брати і сестри».
Цими вагомими словами патріарх Української греко-католицької церкви Святослав Шевчук віддав 29 червня в Ґурові-Ілавецькому шану депортованим з рідних земель українцям та їхнім нащадкам, які залишилися вірними своєму народові й рідній Церкві. Ці знакові слова підкріпила й нагода, задля якої предстоятель УГКЦ прибув на Вармію і Мазури з усіма європейськими митрополитами Греко-католицької церкви – архиєпископом Іваном Мартиняком, митрополитом перемисько-варшавським, архиєпископом Ігорем Возняком, митрополитом львівським, архиєпископом Володимиром Війтишиним, митрополитом івано-франківським, та архиєпископом Василем Семенюком, митрополитом тернопільсько-зборовським, а також папським нунцієм архиєпископом Челестіно Мільйоре та єпископом вроцлавсько-ґданським Володимиром Ющаком.

В Ґурові-Ілавецькому останньої суботи червня УГКЦ розпочала відзначення 1025-річчя Хрещення Русі-України. Архиєрейську літургію в церкві Воздвиження Чесного Хреста, у якій взяло участь близько чотирьох тисяч вірян з усієї Польщі, очолив блаженнійший Святослав. Серед вірян були присутні депутат Сейму Польщі Мирон Сич, генеральний консул України проф. Мирон Янків, єпископи і священики, представники вармінсько-мазурського самоврядування з маршалком Яцеком Протасом і віце-маршалком Ярославом Сломою.
Важливим моментом урочистостей було освячення копії чудотворної ікони Божої Матері «Ворота Милосердя» з Ярославa, яка постійно нагадуватиме про візит блаженнійшого Святослава до Польщі та святкування 1025-ліття Хрещення Київської Русі. На закінчення відбувся концерт «Спадщина віків нашого життя», в якому представлено історію християнства в Україні. Взяли в ньому участь діти з українських шкіл з Ґурова-Ілавецького, Бартошиць та Ольштина. Своїм співом духовно-мистецьку програму супроводжував чоловічий хор «Журавлі», заснований 40 років тому. Урочистостям передувала вечірня, після якої студенти з Люблина представили театральне дійство про блаженного Омеляна Ковча. Молитва в ґурово-ілавецькому храмі тривала до півночі.
День візиту блаженнійшого Святослава був насичений настільки, що запрошені представники парафіяльних рад, які зібралися в місцевому Комплексі шкіл з українською мовою навчання, змогли поставити лише одне питання. Зате українські байкери під проводом о. Павла Старуха зуміли подарувати главі УГКЦ шкіряну куртку українських мотоциклістів на Вармії та Мазурах з емблемами. Дуже коротко тривала зустріч патріарха з молоддю, яка відбулася біля церкви: звучали передусім слова блаженнійшого, який закликав молодих людей зберігати батьківську віру й мову, і запросив молодь на прощу до Зарваниці.
– Ви вітали мене хлібом і сіллю, – звертався у проповіді до вірян патріарх Святослав. – Я бажав, щоб вам ніколи не забракло хліба й солі на вашій землі. Але сьогодні хочу ще побажати, щоб вам ніколи не забракло любові, якою ви могли б поділитися з ближнім, прощаючи і просячи прощення. Сьогодні ми хочемо згадати весь плід хрещення Русі-України, ювілей якого святкуємо. Ви, діти нашої Перемисько-Варшавської єпархії, мабуть знаєте, що християнство східного обряду прийшло до Перемишля ще швидше, ніж був хрещений Київ учнями Кирила й Мефодія. Тож годилося б, щоб Київ святкував пізніше від Перемишля. Тому ми розпочали святкування разом з вами, тут, на цій землі… Як нам потрібно, щоб сила любові навчила нас просити прощення й прощати. Тільки християнин уміє просити прощення, і тільки християнин, який отримав прощення від Бога, може прощати іншим. Як би мені хотілося, щоб традиція київського християнства – справжнє обличчя українця, сьогодні засяяло в усій своїй красі. У нашій непростій історії ми мали багато ворогів, які заперечували нам право бути, забирали в нас землю, відривали нас від нашого коріння, від могил наших батьків і наших предків. Але саме християнська віра була секретом живучості нашого народу. Саме християнська віра була національною силою і державотворчим невмирущим скарбом, який давав життя навіть там, де в нас його забирали… Прощення є великою силою, яка лікує, загоює рани, відкриває нам очі небесного отця на нашого ближнього. Є силою, яка будує…

Наприкінці ювілейної літургії ґурово-ілавецький парох та ольштинський декан, а водночас організатор прощі до Ґурова-Ілавецького о. Іван Лайкіш дякував кількадесятьом почесним гостям і співробітникам за участь і допомогу в організуванні візиту блаженнійшого Святослава. Серед названих не було чути прізвищ депутата Мирона Сича, історика і публіциста Мирослава Чеха, Юрія Рейта… А саме вони досягли того, що візит глави УГКЦ до Польщі, який проходив від 26 до 30 червня, мав величезне значення й вагу (спільна декларація про взаємопрощення). Блаженнійшого приймали не лише рівні йому саном, але й найвищі державні мужі, починаючи від президента Польщі Броніслава Коморовського.
Від учасників святкування 1025-ліття хрещення Русі-України доводилося чути, що патріарх був надто коротко серед українців на Вармії та Мазурах і не зміг відвідати, наприклад, парафій, які лежали на його шляху. Однак деякі відвідав. На нього декілька годин чекало під церквою коло сорока доброміських греко-католицьких вірян з українськими прапорами. Кортеж патріарха Святослава біля них зупинився. Блаженнійший відвідав храм, де всі спільно помолилися. Помолився глава УГКЦ й у лідзбарцько-вармінській церкві, дуже рано 30 червня, перед від’їздом до рідної України. Випадає вірити, що патріарх Святослав повернеться на Вармію і Мазури. Принаймні дав таку надію, відповідаючи на прохання про інтерв’ю: «Наступним разом». ■

Поділитися: