Павло Лоза ■ КУЛЬТУРА ■ №24, 2015-06-13
Одним з найбільш відомих скульпторів на Помор’ї у Польщі сьогодні є Геннадій Єршов, скульптор з України, автор пам’ятника князю Володимирові, який нещодавно відкрито у Ґданську.
– Пам’ятник святого Володимира у Ґданську, подібно як Івана Мазепи в Чернігові, для мене дуже цінний. Князь Володимир – це головний святий України. На відміну від якихось речей, що можуть розділяти українців, постать Володимира Великого шанують по всій Україні, – говорить Г. Єршов, звертаючи увагу на особливий період, коли він його творив. – Пам’ятник виготовлявся під час Майдану та інших бурхливих подій в Україні. Тому я хотів, щоб він зображав молоду, сильну людину, яка бажає добра та миру.
В самому Ґданську є й інші роботи, що вийшли з-під руки артиста. Серед них постамент Христофора Целестина Мронґовуса, який стоїть у кампусі Ґданського університету, різьба Хресної Дороги у Маріяцькій базиліці чи пам’ятник капелана «Солідарності» прелата Генрика Янковського. Тут вар-то пригадати, що Г. Єршов відмовився від гонорару за виготовлення па-м’ятника згаданому прелату. Тим самим митець хотів віддячитися місту, яке стало дуже важливим у його житті, оскільки він проживає у Ґданську вже кільканадцять років. Але це не перший такий щедрий жест цього скульптора.
– Я вирішив зробити різьбу Хресної Дороги для Києва. Коли вже зробив, подарував її святині на Аскольдовій могилі, – розповідає Г. Єршов. У його житті не тільки столиця України має значення, але теж Львів, де він навчався, та Чернігів, де народився. – Мій батько українець, а мати полька, тому я завжди мав контакти з Польщею. Я вирішив переїхати до Польщі і лишитися тут. Ми всією сім’єю перебралися до Польщі, щоб тут жити.
Коли приїхав 2001 р. до Польщі, Г. Єршов починав з нуля, подібно як багато молодих поляків, які виїжджають на Захід. Нині він має свою майстерню, а також заклав фонд «Ательє Єршов», який має розвивати польсько-українські відносини. Фонд має бути мостом між Києвом і Ґданськом, який буде єднати два народи. Торік фонд організував благодійну виставку українських фотохудожників «Фото Майдан – дорога до свободи». Її улаштовано у Європейському центрі солідарності і вона була широко розголошена у пресі, щоб популяризувати українських художників у Польщі. Тоді до міста приїхало кільканадцять чернігівських фотографів, фоторепортерів, модераторів сайтів. Вони презентували свої мистецькі роботи: фото з Революції гідності, пам’ятників архітектури Чернігова, портрети.
Подія мала теж популяризувати саму Україну та її туристичні цінності.
– Стараюся виходити дальше, поза свою творчість, і робити інші речі. Тому хотілося б робити більше і частіше такі мистецькі виставки. Однак для реалізації подібних ініціатив треба часу, щоб зібрати кошти, – висловлює свою думку Г. Єршов.
Завдання фонду – популяризувати мистецтво молодих людей, щоб вони знали, що й у тій ділянці можна досягти успіху. Як говорить художник, молоді люди звертаються до нього теж з проханням надати інформацію про те, як вступити в мистецькі виші. Передусім, це молоді українці, які хотіли б навчатися в Польщі.
Г. Єршов є сьогодні одним з найбільш відомих скульпторів на Помор’ї. Але могло так не статися, бо, здобувши медичну освіту, він мав працювати фельдшером. Це не здійснилося, і треба сказати, це добре, що так склалося. Сьогодні у творчому доробку митця є багато робіт, які знаходяться в Україні, Польщі. Румунії тощо. В Україні відомі, зокрема, його пам’ятники Іванові Мазепі, Тарасові Шевченку, Жертвам Чорнобиля, у Польщі – різьба Фридерика Шопена, Леха Валенси, пам’ятник Жертвам Го-лодомору, який стоїть у Варшаві.
Про свою працю скульптор говорить скромно:
– Інакше робиться маленька скульптура, а по-іншому йде праця, коли намагаєшся зробити монументальну скульптуру, бо знаєш, що монумент буде відкритий очам багатьох людей. Треба теж думати про площу, на якій пам’ятник має стояти, і про його оточення. При такій мистецькій роботі також треба розуміти простір. Подібно як люди пишуть книжки, так і я маю певну ідею, котру реалізую. (пл)
