Анастасія Канарська ■ КУЛЬТУРА ■ 2011-01-19
{mosimage}
Минулорічна осінь виявилася феєричною для театральної громадськості Львова: аж чотири з семи театрів міста святкували свої ювілеї. Львівський національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької – 110 років, Перший український театр для дітей та юнацтва – 90 років, Львівський академічний духовний театр “Воскресіння” та муніципальний театр естрадних мініатюр “І люди, і ляльки” – по 20 років. Кожний з цих театрів відіграє важливу роль у культурному житті Львова і вартий окремої розповіді про себе.
Величава будівля Львівського національного академічного державного театру опери та балету належить до найкращих театральних споруд Європи. Перший камінь у підмурівок театру був закладений у червні 1897 р. Усіма будівельними й оздоблювальними роботами керував сам автор проекту театру – інженер -архітектор Зиґмунт Ґорґолевський. Театр постав на колишньому березі річки Полтви, яка на той час уже була взята в колектори під землею. Фахівці розробляли ідеї для найбезпеч нішого фундаменту, який, на відміну від театру Скарбека (нинішнього Національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької), не є виготовленим з дерев’яних паль, а із забетонованої сталевої арматури. Театр побудовано в класичних традиціях з використанням форм і деталей архітектури ренесансу та бароко, або у т.зв. “віденському псевдоренесансі”. У його оздобленні брали участь скульптори П. Війтович, А. Попель, Е. Печ, Т. Баронч, художники – Т. Попель, М. Герасимович, Т. Рибковський, З. Розвадовський, С. Дембицький, С. Рейхан.
Великий міський театр (таку назву він мав до 1939 р.) широко відчинив свої двері 4 жовтня 1900 р. В урочистому відкритті взяли участь художник Г. Семирадський, письменник Г. Сенкевич, композитор І. Падеревський та делеґації з різних європейських театрів. Того вечора відбулася прем’єра лірико драматичної опери “Янек” В. Желенського – про життя карпатських верховинців. Провідну партію співав славетний український тенор Олександр Мишуга – саме для нього композитор написав цю оперу.
Новий театр запрошував різні оперні та балетні колективи, також мав свою драматичну й оперну трупи. У різний час у цьому театрі дебютували молоді українські співаки – вихованці Львівської консерваторії, зокрема О. Руснак, О. Носалевич, О. Любич -Парахоняк, М. Голинський, С. Крушельницька, А. Дідура, О. Мишуга, М. Менцинський та багато інших.
Виступали тут також найвизначніші вокалісти – Я. Кепура, Дж. Беліончіоні, А. Добош, М. Солецька, С. Чаплинський, Є. Бандровська Турська, М. Батістіні. Значне місце в репертуарі молодого театру посіли опери Р. Ваґнера, Дж. Верді, Дж. Пуччіні, Ж. Массне, Ш. Гуно, С. Монюшка, В. Желенського, І. Падеревського, Б. Сметани, В. Блодека та інші.
Сьогодні Львівський національний академічний державний театр опери та балету – один з найцікавіших театральних колективів не лише України, але й усієї Європи. Вистави останніх років, зокрема опера “Мойсей” за поемою класика української літератури І. Франка, яку написав один з найкращих сучасних українських композиторів, народний артист України М. Скорик, а також балет “Повернення Батерфляй” цього ж композитора, свідчать про творче зростання театру, де разом з класикою знаходить місце сучасна музична культура. Зірки світового оперного мистецтва Наталія Дацько і Степан П’ятничко нарешті повернулися до Львова і тепер чарують своїми голосами глядачів. Наталія Романюк, Людмила Савчук, Ігор Кушплер, Роман Вітошинський, Олексій Данильчук, Олег Лихач – окраса оперної трупи театру. Серед танцюристів варто назвати танцівника та балетмейстера Сергія Наєнка (який працював балетмейстером і в театрах Польщі), Христину Трач, Анастасію Ісупову, Віталія Рижого… Усіх не перелічити, просто варто хоч раз у житті побувати в цьому чудовому театрі, який став своєрідною емблемою Львова.
Перший український театр для дітей та юнацтва, який відсвяткував своє 90- річчя, – це своєрідна оаза для малечі й підростків, і навіть не віриться, що колись його не було у Львові. Цей театр був заснований у Харкові, а в його створенні взяла участь тодішня еліта української нації: Олександр Білецький – культуролог, мистецтвознавець, драматург, а також педагоги М. Синельников, С. Пронський, композитори І. Дунаєвський, Д. Ямпольський, художники Б. Косарєв, М. Якімов, балетмейстер М. Позняков. Велике значення для творчого формування театру мав прихід режисера Володимира Скляренка, учня Леся Курбаса, який з часом очолив цю інституцію та був її керівником упродовж 14 років. Саме завдяки В. Скляренку театр мав яскраве самобутнє, творче індивідуальне обличчя, а в основі його репертуару була світова та українська класика. Свій 25- й сезон театр розпочав у Львові – символічним є те, що львівський період відкрився прем’єрою за п’єсою Ю. Костюка “Тарас Шевченко” в постановці В. Скляренка. Шевченко стає своєрідним творчим оберегом на всі роки, і час від часу театр звертатиметься до його творчості, щоб ставити вистави, присвячені Кобзареві. Шевченко і Шекспір, Мольєр і Старицький, Гоголь і Брехт, Франко і Шоу, Шиллер і Леся Українка, Котляревський і Дюма, Кропивницький і Твен, Карпенко Карий і Діккенс – твори цих авторів неодноразово з’являлися на афішах театру.
Найщасливішою львівська дітвора була в 70-ті й на початку 80- х рр. ХХ ст., коли театр очолювала покійна вже Ада Куниця – справжня чародійка, для якої казки були джерелом натхнення. Спільно з художницею Іриною Нірод вони творили дивовижний світ казковості, світ вишукано- довершений.
У цьому театрі в різні часи працювали такі визначні діячі, як народний артист України Володимир Данченко, народний артист України Роман Віктюк, заслужений діяч мистецтв України та Росії Мирон Лукавецький, заслужений діяч мистецтв України Володимир Опанасенко.
Нині Перший український театр для дітей та юнацтва переживає не найкращі свої дні, але прихід молодих творчих сил дає надію, що з часом він увійде в період творчого ренесансу.
Тут розпочали творчий шлях засновники двох інших львівських театрів -ювілярів: муніципального театру ест радних мініатюр “І люди, і ляльки” та Львівського академічного духовного театру “Воскресіння”.
Олег Новохацький, засновник театру “І люди, і ляльки”, пройшов довгий шлях до здійснення своєї мрії. Його творча дорога розпочалася в Першому українському театрі для дітей та юнацтва, а далі була й акторська, і режисерська праця у Львівському обласному театрі ляльок. Та цього йому було замало, тож зайнявся ще й педагогічною діяльністю; у навчальній студії при театрі виховав ціле акторське ґроно, яке тепер є окрасою закладу. О. Новохацький усе своє життя плекав мрію про заснування власного театру – і її вдалося здійснити. Театр “І люди, і ляльки” розмістився в маленькому приміщенні на вул. Фредра, 6, де в глядацькому залі – лише 36 місць, проте в ньому постають такі чудові вистави, що глядачі приїжджають з інших міст (навіть Віктор Ющенко привозив своїх діток на виставу “Горіхова гілочка”, за створення якої театр був нагороджений премією “Галицька Мельпомена” Львівського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України). Театр “І люди, і ляльки” – найулюбленіше місце малюків, на його вистави доводиться купувати квитки заздалегідь. У репертуарі театру є вистави і для дорослих, зокрема, “Півонієвий ліхтар” С. Енте.
З Першого українського театру для дітей та юнацтва розпочався творчий шлях для засновників Львівського духовного театру “Воскресіння” – актори Алла Федоришина, Людмила Петруленкова, покійний Василь Хорошун, Володимир Мовчан, художник Валерій Толмачов і режисер Ярослав Федоришин вирушили в невідоме, щоб організувати театр, який би повертав українському глядачеві духовні скарби української та світової класики, що ніколи не бачили світла рампи в Україні. Тепер театр відомий далеко за межами батьківщини, дуже часто виступає в Польщі, і, здається, його вистава “Йов” Кароля Войтили показана була вже навіть у найменшому польському містечку. Польський глядач має можливість частіше бачити вистави цього театру, ніж львів’яни. Приміщення у Львові часто пустує і потребує ремонту. Влада міста пообіцяла таки змінити ситуацію. Щоб розширити коло своїх глядачів, Я. Федоришин вийшов на майдани міст і творить чудові вуличні вистави. Театр відродив театральний фестиваль “Золотий Лев”, який уже має статус міжнародного і є одним з найбільших театральних форумів в Україні.
“Наше слово” №4, 23 cічня 2011 року {moscomment}
