Ярослав Машлюх ■ ГРОМАДА ■ №21, 2015-05-23
Ще два роки тому сумнівних питань і побоювань у Мокрому Підкарпатського воєвідства було чимало. Саме тоді, 2012 р., неначе грім з ясного неба, з’явилася інформація, що хочуть нам у селі закрити початкову школу.
У принципі, логічно сприймаючи арґументи для цього рішення, мали б ми погодитися на це. Адже у школі учнів небагато, а кошти утримання – великі (будинку школи тощо). Але все ж таки задіяли не математичні фактори, а серце і звичайна людська потреба збереження чогось цінного, для нас виняткового і потрібного. Ми все поставили на одну карту: або вдасться, отже будемо спокійно спати по ночах; або не вдасться, ось тоді треба примиритися з тим, що є. Все ж таки ми повірили, що буде добре, хоча спочатку й здавалося, що будемо «боротися з вітряками», як Дон Кіхот… Іноді потрібно піти на риск, щоб не жаліти пізніше того, що могли зробити, а не здійснили.
Коли місцеві жителі разом з товариством «Баладгора», яке невдовзі мало взяти на себе обов’язок господаря школи, бурхливо обговорювали майбутнє своїх дітей, не все було ясно, як обтяжити себе оцією великою відповідальністю. Ніхто не мав такого досвіду. На бігу обговорювалася справа фінансування школи, виникали побоювання про те, чи вчителі залишаться, бо ж зарплата буде менша, ніж у державній школі, чи, зрештою, всі приєднаються до цього подвигу – і батьки, і місцеві громадські діячі. А часу було обмаль.
Інколи голову морочили думки: чи насправді це необхідно? Тож довкола є ще й інші школи, до яких можна посилати дітей… А що з уроками української мови, які ведуться у школі в Мокрому від багатьох років? Що станеться з дітьми, які ходять на уроки релігії до православного або греко-католицького священиків? Зрештою, що буде з Мокрим, коли забракне «нашої» школи? У перспективі постала візія сумного і збезлюднілого села, без ніяких перспектив на дальше існування. Адже школа – це рушійна сила цієї маленької місцевості. Крім ланки ОУП, ансамблю «Ослав’яни» і церков, які роками намагаються прищеплювати наймолодшим любов до рідної мови, культури та складної спадщини українського народу, школа завжди була чи не найважливішим нашим культурно-освітнім центром. І після тих бурхливих роздумів ми вирішили піти на риск… Чому?
Виявилося, що більше було арґументів «за». Як представники української меншини у Польщі, ми забажали подбати про те, щоб місцеві діти українського походження мали змогу виростати у своєму природному середовищі, в якому вони можуть чути рідну мову, вчитися її, а також пізнавати українську культуру в активний спосіб. Діти мали б можливість брати активну участь у творенні культури, відчути себе суспільними діячами, які піклуються про свою малу батьківщину. І ми здійснили свій задум.
Тепер школа в Мокрому вже третій рік існує як непублічна. Цього року в ній навчаються 34 учні, 30 з яких вивчає українську мову. Нульовий клас нараховує 7 осіб (четвірка з яких бере участь в уроках української мови) та ще є наймолодші – 13 малюків дитсадочка «Малятко», який працює від 2013 р. і також під опікою школи та товариства «Баладгора». Всі вони, разом з чудовими вчителями, які не залишили школи у складній ситуації, творять щось незвичайне – справжнє пограниччя культур.
Останніми роками цей дуже популярний у Польщі термін має своє віддзеркалення у праці школи в Мокрому. Всі діти, батьки, вчителі – з українських родин, змішаних чи з польських – разом вчаться «співіснувати». Вони вчаться толерантності, бути з собою разом, незважаючи на складність спільної історії. Разом співають, святкують, розмовляють. Шанують свою національну і культурну різноманітність, бо це потрібне для нас усіх, бо в такий спосіб будуємо мудре майбуття. Школа в Мокрому – це суспільно активна структура, яка для місцевого населення дає надію, що серед них виростає нове покоління, здатне на самозбереження і розумний діалог у польсько-українських відносинах. Крім того, школа здійснює свій основний задум – навчання дітей. І з такою метою підтримує вона співпрацю з іншими школами, зокрема з пунктами навчання української мови. Учні беруть участь у різних конкурсах і проектах, про які клопочеться товариство «Баладгора». Завдяки тому є можливість забезпечити для дітей додаткові заняття. Молодь їздить на екскурсії, навчається та не забуває про свою роль у підтриманні активного життя місцевого населення. З такою метою відбуваються для жителів Мокрого й околиць концерти, святочні кермеші, зустрічі та інші заходи, під час яких усі охочі спільно й активно проводять час.
Село живе. Незважаючи на відсутність деяких його мешканців, які виїхали з Мокрого в пошуках праці, школа надалі сповнює свою роль. Вона дає поштовх до того, щоб жити інтенсивніше, з відвагою, з почуттям власної вартості. Створює нам можливість передавання молодшому поколінню найцінніших вартостей, які торкаються рідної мови, культури, толерантності й пошанування іншої людини. І, зрештою, наша школа дає нам можливість доказати, що варто було піти на риск, бо це ознака того, що ми не байдужі до нашої малої батьківщини, до наших дітей і до самих себе. ■
