Олеся Ґераль, Ярослав Присташ ■ ГРОМАДА ■ №6, 2016-02-07
Люблин
Українська спільнота 23 січня відзначала День Соборності України. Генеральне консульство України разом з Українським товариством з цієї нагоди організували заходи на люблинському православному кладовищі, біля пам’ятника воїнам армії Української Народної Республіки. На свято прибула значна громада українців, які постійно проживають у Люблині, а також молодь, що навчається і працює в реґіоні.
«Сьогодні український народ знову мусить боротися за свою незалежність і соборність, оскільки надалі Україна залишається жертвою аґресії сусідньої країни. В Люблині можна почути думку, що те, що діється на сході України, це внутрішній конфлікт чи внутрішня війна. Насправді ж ми є свідками проби відбудови імперії, яка ставить під сумнів існування самого українського народу і право державності. Сьогодні знову українці мусять захищати свою Батьківщину зі зброєю в руках, так, як герої, які лежать у цих могилах, що також боролися за волю України майже сто років тому», – констатував голова УТ Григорій Купріянович. Згадано і першого президента України Михайла Грушевського, який народився, – про що не всі пам’ятають, – на Люблинщині, у місті Холмі, постать якого є символом зв’язку Люблинщини з Україною. Українці вознесли спільну молитву за тих, хто боровся за волю України на початку минулого століття, а також за бійців, які віддали своє життя за Україну в останні місяці. Панахиду за душі борців за волю України та молебень за Україну очолив архиєпископ Люблинський і Холмський православної церкви Авель.
За традицією, в українських урочистостях взяли участь голова Товариства «Спільне коріння» Збігнев Войцеховський, військовослужбовці української частини українсько-польсько-литовської бригади м. Люблина на чолі з її командним складом, представники міського голови Люблина, воєводи і маршалка Люблинського воєвідства, прикордонної служби РП, духівництва. Після молитви до присутніх з промовою звернувся архиєпископ Авель. За його словами, «Православна церква завжди по-особливому вшановує пам’ять захисників Вітчизни, котрі є втіленням Божої Заповіді про любов і віддали душу свою Всевишньому, загинувши у боротьбі за правду. Ми будемо за них молитися завжди. Ідея Соборності і Єдності закарбувалася ще в часи славетної Київської Русі і Ярослава Мудрого. Тоді народ побачив успішні плоди своєї єдності, які вилилися в могутність і процвітання їхньої Батьківщини. Відтоді українці у своїх серцях і душах прагнули до єдності і знали, що саме в ній сила».
З нагоди нашого національного свята після відзначень Дня Соборності України на люблинському православному кладовищі українці зібралися в одній з українських домівок Люблина, щоб продовжити відзначення цього важливого для українців свята у формі зустрічі у свобідній атмосфері. Це камерний захід, який відбувається в приватному помешканні. Ідея проведення в Люблині українських зустрічей випливає з бажання організувати українське національне життя для людей, яким воно потрібне. На урочистість, присвячену Дню Соборності, прибув камерний хор Перемисько-Новосанчівської єпархії ПАПЦ «Ірмос» під дириґуванням Маріанни Ярої. Організатором заходу стало Українське товариство, з особливою активністю включилися люблинські сім’ї Купріяновичів і Савенців. Зустріч почалася духовним гімном України «Боже Великий, Єдиний» у виконанні хору «Ірмос». Діти і молодь декламували вірші Лесі Храпливої, Степана Занька та Олександра Олеся про соборність і відродження держави. Хор виконував патріотичні та ліричні пісні. ■
Олеся Ґераль
Варшава
З нагоди Дня Соборності України місцева українська громада, дипломати і заступник голови Верховної Ради України Оксана Сироїд 23 січня взяли участь у богослужінні за єдність України у православному храмі святого Йоана Ліствичника, а також ушанували пам’ять воїнів УНР, похованих на православному кладовищі.
Посол України Андрій Дещиця у своєму виступі сказав: «Акт Злуки, який наступив, став основою до проголошення нової української об’єднаної держави. Власне об’єднаної! Це дає розуміння того, що українська держава має бути соборною і неподільною. На жаль, воїни, які тут спочивають, наші прадіди не змогли втримати цю державу. Але ідея стала знову на порядок денний майже через 100 років від 1919 р., коли лозунг „Україна єдина” об’єднав український народ у боротьбі з російською аґресією. Саме тому, що всі повірили в це гасло, нам вдалося затримати російського аґресора на Донбасі».
О. Сироїд, згадуючи похованих воїнів, які боролися за соборну Україну, констатувала, що «ми далі боремося за єдність». Після Революції гідності єдина Україна, гімн, прапор набули абсолютно інший зміст. «Це було неминуче (боротьба на сході України – ред.). Нас надто довго ділили, ми надто довго змушені були утверджувати те, що ми українці, а також мати можливість це захистити. Ми повинні прийняти цей виклик і йти до того моменту, поки не завершимо єднання України». Заступник голови українського парламенту звернулася до української громади з проханням, щоб вона виконувала «місію правди, тому що наша єдність великою мірою залежить і від того, що про нас будуть знати люди поза межами України і як вони будуть використовувати цю інформацію. Я хочу, щоб ви були носіями цієї єдності і правди про Україну». ■
Ярослав Присташ
С п р о с т у в а н н я
У тексті, поміщеному в тижневику «Наше слово» (№ 5, с.3) про люблинські відзначення Дня Соборності України, що відбулися 23 січня 2016 р., знайшлася неправдива інформація, що Високопреосвященніший архиєпископ Люблинський і Холмський Авель є ієрархом УАПЦ.
Як загально відомо, архиєпископ Авель є ієрархом Автокефальної православної церкви в Польщі, єдиної Православної церкви, яка діє на території польської держави.
Оскільки в закінченні статті написано, що вона підготовлена «на основі матеріалів Українського товариства», читач може мати враження, що ця неправильна інформація про юрисдикційну приналежність архиєпископа Авеля взята саме з матеріалів Українського товариства, що не відповідає дійсності. Здогадуємося, що інформація про відзначення Дня Соборності України в Люблині, якою скористалися при опрацюванні статті, була взята зі сторінки Українського товариства на Фейсбуці, оскільки інших матеріалів Українського товариства про цю подію не було.
У майбутньому дуже просимо в таких випадках точніше інформувати, що інформація взята зі сторінки Українського товариства на фейсбуці, тоді кожен зможе перевірити, наскільки інформація, поміщена в газеті, співпадає з першоджерелом.
Д-р Григорій Купріянович, голова Українського товариства
