Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №19, 2013-05-12
Молоді українці, німці, білоруси та караїми кажуть, що польська школа не помічає існування місцевих нацменшин, а загал суспільства дуже часто дивиться на них крізь призму стереотипів. У таких умовах збереження своєї ідентичності стає ускладненим завданням, а асиміляція навпаки – набагато вигіднішою. Про свої проблеми офіційно заговорила нещодавно молодь непольського походження на форумі сеймової комісії нацменшин. Як пообіцяв її голова, депутат Мирон Сич, ця зустріч має перетворитися на постійний щорічний форум.
Зі змісту введення до дискусії, яке зробив експерт комісії д-р Лех Ніяковський, виникає: нацменшини перебувають під постійним «асиміляційним тиском». У минулому його створювали школа, державна політика чи обов’язкова служба в армії, а сьогодні таким інструментом може бути популярна культура. Ідентифікація молодого покоління зі своїм народом залежить також від того, чи загалом суспільство сприймає меншину позитивно, чи радше навпаки: «Якщо мову меншини вважають корисною, наприклад, з точки зору платні за виконаний переклад, то відомо, що є це чинник, який додатково впливає на бажання ідентифікувати себе з цією групою», – говорив Л. Ніяковський. Він наголошував, що до іншої, ніж польська, ідентичності може притягувати й можливість комерційного використання рідної культури та традиції. Важливою в цьому контексті є і політика «закордонної батьківщини». Стосовно нацменшин у Польщі існують її різноманітні прояви – від активної підтримки (також фінансової) до повної байдужості. Ніяковський відзначав, що все частішим явищем ставатиме подвійна національна або етнічна ідентифікація, що не до кінця охоплюють польські правові акти, які реґулюють питання нацменшин.
Молоді представники меншин говорили в Сеймі рп не лише про проблеми. Йоанна Хасса з Об’єднання молоді німецької нацменшини в Польщі наголошувала, що про ідентичність вони дбають, зокрема, організовуючи мовні курси, навчальні візити, шкільні стажування чи видання польською та німецькою мовами часопису «Antidotum», в якому говориться не лише про справи нацменшин, але й про все те, що цікавить молодь. Щоб викликати більшу прихильність польського суспільства до німецької мови, ініційовано польськонімецький журналістський конкурс. У його рамках можна виграти стажування в німецьких мас-медіа. Німецька молодь раз на рік проводить добродійну акцію і збирає гроші для дитячих будинків.
У свою чергу, Анна Кертичак з Об’єднання українців у Польщі розповіла про дві найновіші в українській громаді ініціативи. Перша з них – це проект написання «Стратегії ОУП», одним з пріоритетів якої має бути саме активізація молоді. Друге – це проект «Активні локально меншини», реалізований спільно з Фондом «Освіта для демократії». Зараз у його рамках передаються знання про права нацменшин у Польщі та Європі, а чергові частини передбачають вишколи щодо відносин із самоврядуванням та присвячуватимуться питанням зовнішньої комунікації. Останнє, в оцінці А. Кертичак, повинно реально допомогти в боротьбі з низьким рівнем знань у суспільстві про нацменшини Польщі. Представниця ОУП звернула також увагу на те, що з державного бюджету, крім культурно-освітніх проектів, активніше повинні підтримуватися ініціативи, які дають молодіжним лідерам конкретні вміння.
Дуже влучно охарактеризувала суть ідентифікаційних проблем Оля Купріянович з молодіжної секції Українського товариства. На її думку, однією з найголовніших перешкод є досить частий брак сприйняття чиєїсь відмінності загалом суспільства. А це, як відзначала О. Купріянович, є наслідком того, що нема нацменшинної тематики в польських школах і нерідко трапляються випадки неґативного ставлення до представників інших націй. «Питання про те, чи залишатися членом нацменшини, вимагає свідомого рішення, не може проходити без роздумів і вимагає послідовних кроків у цьому напрямку. Натомість асиміляція може проходити безрефлексійно, стихійно», – підсумувала свій виступ представниця Українського товариства. Її колеґа з організації – голова молодіжної секції Лука Чижевський, відзначав, що особливо важливим у діяльності секції є сприяння процесам інтеґрації. Це тому, що на Підляшші (в основному реґіоні діяльності організації) національна свідомість людей розвивалася або й надалі розвивається різними шляхами.
Проблеми зі сприйняттям нацменшин більшістю суспільства підтвердив також представник караїмів Міхал Кобецький. На його думку, кількість стереотипів щодо його громади (наприклад, стосовно того, нібито прибули вони з Карибських островів) зменшилася б, якби школа питанню нацменшин присвятила більше часу, а не тільки той один 45-хвилинний урок, що його він запам’ятав з часів свого навчання.
На проблему сильної наявності стереотипів звертав увагу також голова Білоруської асоціації студентів Матеуш Севастяник. Він провів у Білостоці опитування, у рамках якого запитав людей: з чим у них асоціюється білоруськість. «Результат був жахливий, бо кожному вона асоціювалася з контрабандними цигарками і горілкою, та ще з одним лисим паном, який займається грою в хокей», – сказав М. Севастяник, згадуючи водночас про кордон та високі ціни віз, що знеохочує людей безпосередньо пізнавати багатство білоруської культури.
Молоді люди звернули увагу й на те, що в Польщі нема закону про молодь, який би реґулював її права та визначав принципи співробітництва з державною владою. Така ситуація часто доводить до того, що навіть коли справи молоді є предметом обговорення, то її представників не завжди запрошують до дискусії в ролі активних учасників. Депутати не заперечували слушності більшості таких зауважень, а міністерські службовці зробили записки, дехто навіть зразу пообіцяв допомогти. Тому через рік на декларованій подібній зустрічі молодь матиме основу, щоб сказати: «перевіряємо!». ■
