Розмовляла Марія Паньків. ■ КРИНИЦЯ ■ 2011-12-23
{mosimage}
Сьогодні молодих здібних людей, які хочуть мати вищу освіту, чекають різні пропозиції в навчальних закладах Польщі. Як правильно обрати напрямок освіти, навчальний заклад, в якому буде цікаво й корисно здобувати професійні знання? Такі питання постають перед молоддю, коли та переступає шкільний поріг з атестатом зрілості в руках. Доріг відкривається багато, а вибір має бути найкращий. Аня Вимисловська, ще будучи ученицею школи, знала, куди піде вчитися далі.
Ти закінчила середню школу у Варшаві?
-Так. Я вчилася у фізико-математич ному класі загальноосвітнього ліцею ім. Владислава ІV, який закінчила 2003 р.
У нас була можливість вибору, залежно від зацікавлень, одного з чотирьох напрямків: загальний, фізико-математичний, гуманітарний чи суспільно-економічний.
Мріяла стати математиком, фізиком?
-Я любила ці предмети, але завжди знала, що не стану вчителем. А слово “математик” означало для мене “учитель”. Я маю схильність до точних наук. Можливо, це по татові – він закінчив електричний факультет політехніки. А мама – медицину. І я теж брала медицину до уваги. Але мама переконувала мене, що то занадто тяжка праця, особливо в Державній службі охорони здоров’я. Тепер мамі дещо легше, бо працює в приватній медичній клініці.
Ти відразу після школи пішла здобувати вищу освіту?
-Так, 2003 р. я вступила на спеціальність інформатика факультету електроніки й інформаційних технік Варшавської політехніки, а заняття почалися 2004 р., бо на нашому факультеті половина студентів розпочинала навчання з першого семестру – у жовтні, а решта (і я в тому числі) з другого семестру – в лютому 2004 р.
Варшавський політехнічний інститут на 2010/2011 академічний рік виділив 56 безкоштовних місць для навчання молоді з України за І рівнем (інженер, бакалавр), з яких 4 місця припало на спеціальності електроніка, інформатика й телекомунікація факультету електроніки та інформаційних технологій. Чи з тобою вчилися студенти з України?
-На моєму курсі їх не було, але знаю, що на іншому навчалася одна особа. Мені відомо, що в Україні є велике зацікавлення інформатикою. Багато талановитих людей звідти виїжджають у світ учитися, працювати. Можливо, тепер у Варшавській політехніці більше студентів з України.
Наскільки важливо у виші знати іноземні мови?
-Для інформатика знання англійської мови просто необхідне. Будучи студентами, ми це майже відразу відчули. В сучасному світі технології змінюються швидко. Література на цю тему польською мовою виходить з деяким запізненням. Щоб устигати за новинками в галузі електроніки, треба звертатися до Інтернету – це найкраще джерело, але там переважно все по-англійськи. Без знання цієї мови – ані руш. Я мала щастя, бо в нас у ліцеї англійська була обов’язковою, її добре навчали, а крім того, кожний учень мав можливість додатково вивчати, на вибір, німецьку, французьку, російську. Я вчилася російської.
Чи багато дівчат ідуть на інформатику?
-Не знаю, як тепер, але коли я вчилася, то на інформатиці на сотню студентів дівчат була десятка, а на електроніці – тільки дві. Дуже мало, а шкода, бо навчання цікаве, кожен може знайти щось для себе.
Ще й хлопців багато…
-Так, а крім того, пропозицій на ринку праці багато. На Заході інформатику вивчають значно більше дівчат, ніж тут. У математичних класах ліцеїв дівчат не бракує, а у вишах їх обмаль. Інформатика – це ще й інженерне програмування, біоінформатика, штучний інтелект тощо. Думаю, що для тих, хто любить математику, – це дуже цікавий напрямок.
Коли ти закінчила Варшавську політехніку?
-Це було 2010 р. Навчання тривало довго, бо воно – двоступеневе: інженерне триває 4 роки і ще 2 роки – здобуття звання маґістра.
Я закінчила й ще один факультет. Два роки тому, коли почалася криза і було важко з працею, я подумала, що варто ще чогось навчитися. Щоб не марнувати часу й створити собі іншу можливість для праці, я почала навчання в Головній торговій школі (пол. SGH – Szkoła Główna Handlowa) на факультеті управління. Згідно з Болонською системою, якщо ти маєш титул інженера чи маґістра – можна відразу здобувати звання маґістра: а я це вже мала. Два роки вчилася й працювала на півставки. Звичайно, не без фінансової підтримки батьків, бо коли людині сповнюється 26 років життя, студентські пільги пропадають… Навчання я закінчила, працю написала й уже її здала, надіюся, що в січні 2012 р. буду захищатися.
Бажаю успішного захисту. Виявляється, що під час навчання ти ще й працювала. Чи це значить, що ти вчилася заочно?
-Ні, весь час на денній формі навчання, а крім того, в середині 4-го курсу (від червня 2007 р.) інженерних студій почала працювати на півставки в міжнародній компанії. Спочатку під час літніх канікул мене прийняли на 8 тижнів, а потім умову продовжували. Для студентів нашого факультету є великі можливості при виборі праці. Починаючи від ІІ чи ІІІ курсу, працювали майже 90% студентів.
Що, на твою думку, є перспективніше, цікавіше молодим людям: інформатика чи управління?
-Управління добре в поєднанні з іншими напрямками: наприклад, з інформатикою, як у мене. І це зрозуміло, бо коли маєш фірму, то треба керувати нею та людьми, але також розуміти процеси бізнесу.
Ти вибрала добре поєднання. А де тепер працюєш?
-Від серпня цього року працюю на повну ставку аналітиком фірми “Оutbox”. Займаюся аналізом вимог клієнтів і перекладаю це на вимагання для інформаційних систем. На попередній роботі я в основному займалася програмуванням. Тепер маю можливість застосовувати цей досвід і знання. Люблю свою працю, мені цікаві контакти з людьми, я маю можливість розбиратися в проблемах, розуміти, як діє та чи інша система. У нашій фірмі працює багато молоді. Відносини між працівниками прекрасні, і, до речі, у своїй кімнаті я одна в чоловічому колективі.
Якби тобі запропонували працю в Україні, чи ти погодилася б?
-Якщо це була б цікава пропозиція, то я, мабуть, погодилася б. Хоч над цим ще серйозно не задумувалася. Останнім часом я звернула увагу, що до фірми, де я працюю, надходять пропозиції для інформатиків зі знанням іноземних мов. Поки що я не відповідаю на такі пропозиції, бо недовго працюю. Треба набратися більше знань і досвіду, щоб нести їх далі.
Які маєш зацікавлення?
-Раніше я часто їздила на виставки, конкурси зі своїм чотириногим приятелем – сучкою. Була і в Україні. Тепер маю молодого пса – ірландського сетера. З ним ще треба попрацювати, щоб виїжджати на виставки. Але вже починаємо робити перші спроби. У Леґіонові неподалік Варшави відбудеться в грудні виставка собак, сподіваюся, що мій покаже себе достойно.
Нині у світі спостерігаємо хаос у багатьох сферах життя: економіці, політиці, медицині, соціальній сфері і т.д. Що ти порадиш молодим людям, які задумуються над вибором факультету, майбутньої професії: адже від цього значною мірою залежатиме їхнє майбутнє.
-Якщо є мрія, то треба просто йти за покликанням. Складніше, коли молода людина ще не усвідомила, ким хоче бути. Думаю, що важливо бути щирим із самим собою, враховувати не лише схильність до тих чи інших наук, але й свій характер. Кожна професія має свої вимоги. Наприклад, для програміста важливо бути систематичним, скрупульозним, а для аналітика на першому місці – докладність, контактність, безконфліктність, уміння слухати й розмовляти з людьми. Кожен з нас мріє добре заробляти, це ж зрозуміло. Але хочу додати, що передусім треба любити те, що робиш.
“Наше слово” №52, 25 грудня 2011 року {moscomment}
