“Слово до студентів Аґрарного університету в Дублянах (і не тільки)”, – цими словами ще на обкладинці автор злегка відхиляє завісу таємниці твору, відразу починаючи захопливий діалог з читачем. У передмові Петро Скрійка ставить собі мету: написати “легку книжку про університет” – і варто сказати, що йому це вдалося.

Майстерне поєднання стилів і часами несподівані порівняння образів викликають бажання гортати сторінку за сторінкою, відкриваючи для себе поетично змальований автором світ. крім виразної та глибинної любові до природи, він висвітлює такі гострі й актуальні в сьогоденні теми, як-от патріотизм, богослів’я і майбутнє українських університетів. Книжка має чотири розділи, кожен з яких несе в собі окремі, хоч досить тісно пов’язані між собою аспекти. Автор намагається дати відповідь на багато питань різним чином: десь влучним порівнянням з історією та релігією, а десь – досить відвертою критикою як сучасності, так і минулого.
Варто згадати про тонке почуття гумору й досить індивідуальний стиль автора, які надають творові легкості, не зменшуючи при цьому його літературної цінності. Можна погоджуватися і не погоджуватися з автором у певних моментах – та ця книжка все ж викличе роздуми! А хіба не це є найголовнішою метою?
Однак, чому ж вс-таки Гоголь і до чого тут молоко? Ще один поетичний образ чи може щось більше? Відповідь шукайте безпосередньо на сторінках цього незвичайного, а тому й ще цікавішого видання.

“Наше слово” №23, 3 червня 2012 року {moscomment}