(vziutek) ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №20, 2013-05-19
«Музична сцена традиції» – це серія концертів у студії Владислава Шпільмана у Варшаві, усі вони транслювалися в прямому ефірі на Другому каналі Польського радіо. А 21 квітня, мав місце незвичайний концерт, присвячений пісням весняного циклу з Підляшшя. Ця подія водночас стала прем’єрою останнього, нещодавно випущеного диску «Весна» українсько-польсько-ізраїльської групи «Babooshki» (повна рецензія на платівку в «Нашому слові» – уже найближчим часом).
Концерт складався з двох частин – суто традиційної першої і більш сучасної другої. У першій частині чудово прозвучали рогульки (огульки), садоньки та веснянки білостоцької «Полудниці». Цей молодий гурт діє так само, як і колись колективи в селах: склад гурту змінюється, дівчата з різних сфер суспільства зібралися тому, що вони поділяють пристрасть до традиційного співу. На цей раз вони заспівали як квінтет із двома старшими, але повними енергії представницями гурту «Підляшанки» – Анною Теслюк і Надією Осип’юк. Тепло і природність цієї частини концерту було неперевершеним, поєднання молодості «Полудниць» і досвіду «Підляшанок» добре доповнювали одне одного.
Таким чином планка для гурту «Babooshki» була піднята високо. На відміну від попередніх виконавців, їхня музика являє собою поєднання різних традиційних пісень (одним з лідерів групи є Дана Винницька, відома завдяки колективові «DagaDana») з елементами етно і джазу. Група виконувала в основному матеріал з нового альбому, який був записаний після перемоги минулого року на фольклорному фестивалі Польського радіо «Нова традиція». Думки громадськості розділилися – гарний голос Дани, що іноді був стилізований на народний лад, раз по раз відходив у джазову імпровізацію і часом – у поп=звук, він мало не «помер» під натиском контрабаса, фортепіано, тромбона й африканських барабанів зі звуками м’яко стилізованої під фламенко акустичної гітари. У мене склалося враження, що група надто зосередилася на стилістиці, що сутність весняних пісень (і однієї весільної, яка не мала з весною як такою нічого спільного) розглядалася дуже вільно й випадково, що більш важливим для гурту було виконання в джазовій формі, а народна пісня була тут тільки прикрасою… Не критикуючи технічних навичок групи, усе справляло враження хаосу. А якою є платівка? Про це вже найближчим часом.
