Надія Пастернак ■ КУЛЬТУРА ■ №10, 2016-03-06
Син українців, переселенців з-над Сяну, який нині проживає в Івано-Франківську, протягом багатьох років колекціонує значки та медалі з зображеннями Тараса Шевченка.
Каже, що на таке його хобі вплинула доля: його батьки були депортовані зі своїх прабатьківських земель і мешкали в селі Шевченковому біля Долини на Івано-Франківщині. Там і народився їхній син Володимир.
«Батьки мешкали в Чорній коло Перемишля, звідки походив мій батько, – розповідає Володимир Бащак, – а мати була родом із села Яблінки неподалік словацького кордону. Одного ранку село оточили й людям дали дві години на збір… Батьки взяли з собою те, що могло вміститися на віз. А далі була довга дорога, спочатку возом, потім – залізницею. Завезли їх на південь України, в Миколаївську область. Батьки якийсь час там побули й повернулися ближче до Карпат. Батько казав, що не може там жити… В тому селі Пересадівка на півдні України переселенці з Польщі живуть і донині. У мене там родина є. Чому про це розповідаю? Саме ця історія моєї родини вплинула на моє колекціонування. Коли мої батьки повернулися з Миколаївщини в Карпати, то мешкали в Шевченковому біля Долини. Вони не мали там своєї хати, винаймали помешкання. Там я й народився. Мій день народження – 18 квітня, а 18 квітня 1840 р. вийшов друком «Кобзар» Тараса Шевченка… Я не маю інших пояснень стосовно моєї шевченківської фалеристики» (вивчення і колекціонування орденів, медалей, значків – ред.).
В Народному музеї Тараса Шевченка у Львові експонувалося понад сімсот значків та медалей із зображенням Великого Кобзаря, які зібрав Володимир Бащак. Вони були розміщені на чотирьох стендах, оформлених у «шевченківському стилі»: основою є вишиваний рушник з червоною калиною, а рамами – «шевченкова хата», макет Кобзаря, кобза і палітра. «Тут є значки, випущені до різних річниць Тараса Шевченка, – розповідає власник цієї колекції, – до 100-річчя, до 150-річчя, до 175-річчя, до 200-ліття. Є значки, на яких зображені різні пам’ятники Тарасові Шевченку, місця, з ним пов’язані: Київський національний університет ім. Шевченка, місця його перебування в Казахстані. На інших – портрети, автопортрети, медалі, випущені до ювілейних музичних конкурсів, чи, наприклад, уся колекція Говерляни – пам’ятні медалі з зображенням Кобзаря, які вручали учасникам ювілейних сходжень на Говерлу…».
Є в цій колекції справді цінні і рідкісні значки: з 1914 р., випущений у Львові до 100-річчя Шевченка чи значок з 1911 р., випущений до 50-х роковин смерті Кобзаря, або ж січова пам’ятка 1907 р., яку випустила Радикальна партія, до якої належав Іван Франко. Це і є найстаріший значок колекції. До рідкісних належать значки з зображенням Шевченка 1911-го, 1914-го, 1916-го років , які випустила фабрика Кучкіна в Росії. Ще один рідкісний значок з 1939 р. українському колекціонерові прислали з-за Уралу…
«Тепер набагато легше займатись колекціонуванням, – говорить В. Бащак, – бо є Інтернет, через який можна спілкуватися з іншими колекціонерами, обмінюватися значками чи придбати щось цікаве. В Україні є чимало людей, які займаються фалеристикою шевченківського спрямування, але я постійно, майже щоденно, спілкуюся з п’ятьма особами, з іншими – рідше».
Це цікаве заняття спонукало івано-франківця, який займається транспортними перевезеннями, до глибшого пізнання життя і творчості Шевченка, до вивчення Шевченкіани. Про кожний значок пан Володимир може розповісти багато цікавого, каже, що захопився колекціонуванням ще у шкільні роки, коли вперше поїхав до Канева на могилу Т. Шевченка. Там купив перший значок із зображенням пам’ятника Шевченкові у Полтаві, з тих пір і почав колекціонувати «шевченківські» значки та медалі. У його домашній колекції також є листівки, конверти, великі тарелі з зображенням Кобзаря. Є значки, які він власноруч виготовив або ж його дочка-дизайнер, яка теж підказала батькові ідею оформлення колекції. Рушники з обрамленням з червоної калини В. Бащак вишивав сам. Власноручно виготовив один цікавий значок, який тепер вважає найдорожчим у його колекції. «Я взяв значок із зображенням Леніна на червоному фоні, фон замалював синьо-жовтими барвами і приклеїв фото з пам’ятника Шевченкові у Долині. То був 1990 рік, у країні відбувалися важливі історичні процеси. Я хотів мати значок про ці події, а купити не було де, не було таких значків, то ж вирішив виготовити власноручно. Тепер він нагадує про той час, коли Україна здобувала незалежність. Такий значок – єдиний, унікальний і найдорожчий у моїй колекції».
В. Бащак має намір зібрати тисячу шевченківських значків і медалей. Каже, що його колекцію треба доповнити ще значками з діаспори. Наразі їх дуже важко зібрати.
Така багата колекція заслуговує на те, щоб мати свій власний куточок для постійного експонування. Поки що пан Володимир у роздумах, чи це буде домашній музей, чи передати колекцію в Івано-Франківський музей Тараса Шевченка, який недавно відкрився. ■
