Юрій Гаврилюк ■ ГРОМАДА ■ №31, 2017-07-30
В суботній надвечірок 15 липня небо то хмарилось, то сонцем блискало, навіть на воді з’явилися кружки від дощових крапель. Однак цього разу все добре скінчилось і «підляський Купала на Бахматах», тобто організована Союзом українців Підляшшя та сільською ґміною Дубичі-Церковні фольклорно-фолькова подія «На Івана, на Купала», обійшлася без прикрощів з боку погоди. Позаторік, здається, такий вітер з дощем зірвався, що «народ» не дуже знав, де сховатися, минулого року також дощило. Звісно, для молоді, а зокрема цієї з «Ранку» й «Гілочки», яка виводить хороводи й вінки на воду пускає, будь-яка погода не біда. Але тут збираються люди всіх поколінь – хто з сім’єю (з немовлятами також), хто з друзями. Тому краще, щоб «Купала» залишився «поганським»: небом дощовим, не хрещеним.
Був колись «Купала» «бісівським гулянням», тепер це дійство чисто символічне. Вухам тут утіха від пісень і музики, очам – від краси українського одягу дівочого та козацького, адже «ранкові» танцюристи й гопака вже вміло утнуть, шароварами синіми у присюдах блиснуть, куряву здіймуть та ще шапками смушковими зі шликом червоним на прощання поклоняться. Пісні, танці, віночки з літнього зілля, вогні, вода, піротехнічні ефекти – вся ця гримуча суміш липневого вечора й ночі притягає тисячі глядачів, для яких сюди прибути – невелике зусилля, адже тут майже всі більш чи менш місцеві, і хто не ночує під шатром, то після гулянь йому додому їхати не буде далеко.
Почалося все 1996 р. з камерного заходу, влаштованого неподалік села Плески, ближче Більська. Були тоді лише місцеві фольклорні колективи «з-над Бугу і Нарви». Сьогодні цей культурний захід відбувається ближче Біловезької Пущі та Гайнівки і є віконцем у культуру «з-над Дніпра і Дністра», бо саме звідти кожного року прибуває не лише по кілька колективів з більш або менш традиційним музичним репертуаром, навіть такі відомі, як «Гайдамаки» чи «Луіку», але й торгівці традиційною керамікою і ношею розставляють свої прилавки (цього року були, між іншим, текстильні віночки). Що кому на смак.
«На смак» також у дослівному значенні цього виразу, адже місце тут таке, що, не втрачаючи з очей сцени, на схилі узгір’я можна з сім’єю чи в товариському колі розсістися й бівакувати (навіть із «традиційним» ґрілем). За спиною – ще й ліс. На жаль, папороть уже давно перецвіла, та якщо хтось дуже хоче, то завжди щось знайде… ■
