НА Кашубах – з українською вулицею

Павло ЛозаПОДІЇ2011-12-23

{mosimage}

У Битові міська рада схвалила проект перейменування однієї з вулиць на вулицю ім. Йосипа Сліпого. Саме на ній знаходиться місцевий греко-католицький храм.

На засіданні Битівської міської ради 30 листопада 18 депутатів одноголосно прийняли постанову про перейменування дотеперішньої вулиці Паркової і надання їй імені відомого патріарха Греко-католицької церкви.
– Не було жодних застережень муніципалітету ані до факту перейменування вулиці, ані до імені, яким вона буде названа, – заявляє Зенон Смантек, секретар міської управи Битова.

Зміна не перешкоджає практично ні в чому: адже сьогодні на цій вулиці знаходяться лише три будівлі: церва св. Юрія, один житловий будинок та адміністративний і господарчий будинки газового підприємства. Офіційну заяву до управи міста на початку листопада надіслав гурток ОУП у Битові, який раніше з парафіянами вирішив, що саме ця вулиця носитиме ім’я Йосипа Сліпого. Звичайно, були пропозиції назвати вулицю іменем духовних осіб із Польщі, навіть пов’язаних з парафією, проте вибрано ім’я відомого у світі єпископа.

– Тим хочемо заявити про свою присутність у Битові. Кашубська меншина має двомовні таблиці, а ми позначимося не лише Битівською ватрою, але й українською вулицею, – стверджує голова місцевого гуртка ОУП Мирослав Гарасим. Загалом у Польщі є вже декілька вулиць, які названо іменами відомих українців: у Білому Борі (о. Василя Гриника), Венґожеві (о. митрата Мирослава Ріпецького), в Ілаві (митрополита Анрея Шептицького), Ярославі (Станіслава Людкевича). У Вроцлаві, Лігниці й Ольштині існують вулиці ім. Тараса Шевченка. У Перемишлі знаходиться названа ще перед ІІ Світовою війною вулиця ім. єпископа Івана Снігурського, однак сьогодні ніяк не можна повернути колишніх назв інших вулиць.
– Декілька разів, а останнім часом з нагоди ювілею “шашкевичівки”, ми виступали з заявою повернути в міську топографію вул. Маркіяна Шашкевича, – говорить Марія Туцька, голова Перемиського відділу ОУП, – але немає шансів!
Як бачимо, на протилежному кінці Польщі – в Битові – нема таких проблем. Як пригадує М. Гарасим, “до справи міськрада не має застережень, а сам бурґомістр прихильний цьому”.
Але ще більш дивовижне те, що така ініціатива, як у польському Битові, не знаходить зрозуміння в Україні. В середині листопада, про що інформували українські засоби масової інформації, у Харкові з будинку колишньої пересильної тюрми демонтовано меморіальну дошку на честь патріарха Йосипа Сліпого. На дошці, встановленій шість років тому, повідомлялося, що 1961 р. в цьому місці був репресований архиєпископ Греко-католицької церкви. І хоча в будинку сьогодні знаходиться підрозділ міліції Ленінського району, то охоронці, які пильнували порядку, не помітили, як з їхньої будівлі меморіальну дошку хтось уночі зняв. Представники УГКЦ назвали це актом вандалізму.
У Битові з 5 травня 2012 р. українська громада планує відзначати 65-ту річницю акції “Вісла”, а в пам’ять про ті події – відкрити меморіальну дошку. Можна сказати, що це потрійне свято, адже відзначення буде пов’язане з празником битівської церкви св. Юрія та відкриттям нової вулиці імені релігійного діяча, про якого деякі в Україні хотіли б затерти пам’ять.
* * *
Йосип Сліпий (1892-1984) був єпископом Української греко- католицької церкви, кардиналом Римо- католицької церкви, з 1 листопада 1944 р. – митрополитом галицьким та архиєпископом львівським, а з 23 грудня 1963 р. – верховним архиєпископом львівським – предстоятелем Української греко- католицької церкви.
Народився на Поділлі у сім’ї хліборобів. Свячення прийняв 1917 р. з рук митрополита Андрея Шептицького. Після завершення навчання в Інсбруку, виїхав до Риму, де навчався в папських університетах. До Львова повернувся 1922 р. Наступником Андрея Шептицького в митрополичій столиці Львові став 1944 р. Під час ІІ Світової війни за ним стежили, а 1945 р. владику арештували совєти і вивезли в Сибір. У таборах перебував вісімнадцять років. Завдяки виступам на захист Сліпого Папи Римського Іоанна ХХІІІ, Президента США Дж. Кеннеді та інших відомих політичних і громадських діячів країн світу митрополита 1963 р. звільнено і з цього моменту до кінця свого життя він пербував у Римі. Звання патріарха отримав 1975 р. Похований у митрополичій крипті у Львові.

“Наше слово” №52, 25 грудня 2011 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*