Лем, Lemko Tower (34:39)
Зелене вино, Леся і Музики (49:20)
Дебют?, Надія (40:28) видавництво LEMKO TOWER, Стшельці-Краєнські, 2012

Дехто вважає, що лемківська культура відходить у забуття, поступово зникає, а західна територія Польщі, куди 1947 р. переселено лемків з рідних гір, перебуває під особливою загрозою. Цій думці суперечить діяльність Товариства любителів лемківської культури “Lemko Tower”. Назва організації – не випадкова: вона пов’язана з водонапірною баштою, яку наші люди отримали від міста Стшельців-Краєнських. Нещодавно з’явився на ній великий неоновий напис – LEMKO TOWER, – що своїм сяйвом повідомляє про жваву та невтомну діяльність лемків на чужині.

{mosimage}Якщо вірити в приказку “який початок року, такий буде і цілий рік”, то 2012 мав би бути дуже плідним на всілякі події, зокрема в музичній ділянці. Товариство розпочало новий рік з трьома музичними альбомами.
Коли сім років тому о. Артур Грабан заснував гурт “Lemko Tower”, ніхто й не думав, що діти швидко стануть серйозними музикантами, які братимуть участь у фестивалях не лише в Польщі, але й за кордоном. Серед записів “Lemko Tower” є коляди та щедрівки, традиційні народні пісні, а навіть джазові імпровізації. Назва альбому “Лем” насамперед асоціюється з лемками, але значення цього слова (лише, тільки) вказує на сутність творчої праці музикантів над п’ятим альбомом. Діти, які кілька років тому робили перші кроки в музиці, сьогодні упевнено та сміливо торують музичний шлях. Матеріал на платівку готували протягом останніх місяців. І він відображає самостійну наполегливу працю колективу над звуком. Є не іграшкою, не результатом дитячої забави, а засобом вираження, творення спонтанної креативної думки, що поєднує молодих творців. Саме вона дає нам можливість послухати такі пісні, як “Ой хмариться”, “Тому коса” чи “Там у лісі” в різних варіантах. Різнобарвність інструмeнтальних мотивів, від традиційних лемківських “гушель” (скрипка) до новаторського саксофона, створює тло для співу дівoчої (або радше жіночої) частини ансамблю. Репертуар не обмежується нашими традиційними творами. Енергійністю вражає польська пісня “Dziwują się”, можна знайти і сербський акцент у відомій пісні “Ajde Jano”. На закінчення мандрівки музичним світом “Lemko Tower” зацікавлені мають можливість послухати лемківську байку, яка на мить перенесе їх у давню Лемківщину.
{mosimage}Приємно, що серед лемківських артистів на чужині ростуть молоді таланти. Хлопці з Лешна-Верхнього (п’ять осіб) вирішили загостити зі своєю музикою “в лемківский хыжи”. З ансамблем “Надія” ми зустрічалися не раз на танцювальних забавах і на ватрянських сценах у Лугах і Ждині. Любителі їхньої музики та знайомі довго чекали на дебют альбому, про який багато говорилося. Платівка з’явилася під гаслом “несподіванка”: вона представляє репертуар, якого ми раніше не чули. Як заповідали – так і зробили: альбом з двозначною назвою “ДеБют?” напевно нікого не розчарував. Тут кожний знайде пісню для себе: одну – на сентиментальні романтичні вечори, іншу – щоб енергійно почати день, а також і таку, яка сама поведе в танець. Думаю, що нове обличчя “Надії” – це не лише різноманітні аранжації, але й авторські тексти, завдяки чому вона свіжа і неповторна.
Третю позицію у списку аудіовидань Товариства любителів лемківської культури займає дебют досвідчених артистів. Ансамбль “Леся і Музики” з’явився наприкінці 2010 р. з ініціативи солістки зі Львова та щецинських музикантів. В такому складі вони концертують віднедавна; швидко зібралися для спільного випуску платівки “Зелене вино”. Зрозуміло, що тут не йдеться про колір, але вік, істинний його свіжий характер – воно чим молодше, тим краще. Дехто з нас знає Лесю Шульц та мав нагоду почути її голос на диску “Співаночки” гурту “Lemko Tower”. Хто не чув Лесиного співу, не знає, яка сила приховується в цій дрібненькій дівчині. Тендітність і потуга, сентиментальність й ентузіазм, традиція та інновація – таке поєднання не дозволяє зупинятися, спонукає до подорожі в країну мелодійних звуків. Музику цього диску рекомендую для домашніх вечорів роздумів з ароматом зеленого чаю.
Писати можна багато, дискутувати, заглиблюватися в море суб’єктивних думок. Однак найкраще просто послухати, вибрати свою стежку, яка веде до того, що вам потрібне, та віддати себе у владання благодійних звуків музики…

“Наше слово” №16, 15 квітня 2012 року {moscomment}