Вікторія Гойсак ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №24, 2014-06-15
Святий Миколай каждому з нас припоминат студену зиму, близкіст Різдвяних свят, діти зараз думают про дарунки, а тим часом… В церковним календари є іщи єден ден, присвячений святому Миколайови: 22 мая – перенесіня мощів св. Миколая Чудотворця з Мир Ликійских до Барі, в народі зовут го Теплим або Літнім Миколайом.
Теплого Миколая одсвяткували-зме в Вільхівци
Мале селечко в Коросняньским повіті, зараз при граници зо Словаччином, сердечні витало своїх гости 17–18 мая на традицийним шторічним кермеши, організуваним місцевим гуртком Об’єднання лемків при вспертю Головной управи ОЛ і греко-католицком парафійом Св. Миколая. Снігу не било, бо то претіж не зима, але дарунків не забракло: бо чи не є даром спільна молитва в церковці і співаня при огниску, спітканя давних знайомих, а для когоси і одвідини рідной земли, хоц пару раз до рока.
В суботу церковни дзвони запросили вірних на вечірню, а по вечірні одбився концерт народного фольклорно-етнографічного ансамблю пісні і танцю «Студенька» з Калуша Івано-Франківской области. Приїхали на землю рідну. «А знате, моя мама одталь, з Котане. Там зме ночували, в маминим селі» – бесідує Наталія Гуменюк, художній керівник ансамблю. А старший пан, імена котрого не знам, як юж од’їжджали, то хотів штоси повісти, та лем силза в очах му блищала: «Та ви знате. Што буду бесідував…» І тота туга одвічна лемківска за зеленим Бескидом.
Разом з гістми з Калуша в суботнім концерті виступив і вокальний ансамбль «Вільшня» з сусідних Полян під керівництвом Болеслава Баволяка. Било ту колиси селечко Вільшня, а тепер його назва жиє в назві співочого колективу.
А вечером била забава, грав музичний гурт «Алеґро» з-за південной меджи з Вижньой Єдловой, а потім і Славко іщи повеселив товариство музиком «Граме лем».
Неділя зачалася архиєрейском Службом Божом, яку очолив владика-помічник Перемиско-Варшавской архиєпархії кир Євген Попович, співслужили о. декан Андрий Журав, о. д-р Мирон Михайлишин, о. Богдан Кішко. Церковця не могла помістити вшитких, тож люде молилися і перед ньом, а урочисте «Христос Воскрес!» звучало іщи барже промовисто на тлі зелених гір і весняного одроджиня природи. Службу одспівав церковний хор з Команчи і дяки з Маластова. Владика почеснима грамотами нагородив довголітніх парафіян, яки прислужилися церкви і селу: Марію і Миколая Ґаблів, Івону і Івана Буряків, хористку Маргариту Кєлбасіньску, шолтиса села Зенона Федака.
По богослужбах било урочисте отвертя ХХIV Лемківского кермешу, зо сцени зобраних привитав владика кир Євген Попович. Організаторе привитали тіж представників влади, медже інчима: віце-воєводу Підкарпатского воєвідства Аліцію Восік, котра разом зо вшиткима молилася при стародавніх іконах, переданих до вільхівецкой церкви з інчих сел, старосту коросняньского Яна Ющака, бургомістра Дуклі Марка Ґурака. Сценічну програму провадили Оксана Баюс, Еміль Гойсак і успішни дебютантки з Горлиц – Юстина Хом’як і Наталія Шута.
Програма концерту била цікавом і богатом. Виступили фольклорни ансамблі «Студенька» з Калуша, реґіональни колективи «Любатов’янє» і «Хорков’янє». Як все динамічні і барвисті запрезентувалися «Ослав’яни» – ансамбль пісні і танцю з Мокрого. Дитячи забави і танці представив дитячий ансамбль «Лемківский перстеник» з Гладишова. Поза народним співом і танцьом било тіж поетичне слово. Його подарували нам гості зо Словаччини – вокальна група з Ряшова, яка представила музично-поетичну композицію руснацких народних пісень і творів на слова Т. Шевченка в 200-ту річницю. Фраґменти поезії Кобзаря декламувала Ліна Гвать. В їх виконаню звучала карпатска пісня «Пливе кача по Тисині» в пам’ят недавніх подій в Україні.
На вільхівецким кермеши традиційом юж сут дитячи конкурси співу, на котри діти завчасу ся приготовуют. Тот рік не бив винятком, а велика кількіст учасників і їх приготуваня додає оптимізму і віри в тото, же рідну культуру в родинах і ансамблях переказуєме нашим дітям.
Кус старши і барз міцни учасники свята змагалися зас в конкурсі перетіганя лини.
Під час кермешу можна било оглянути і цікави виставки: виставку Тадеуша Кєлбасіньского «Вільхівец колиси а тепер 1581–2014» і виставку листівок Єжи Млинарского. Гості могли подивляти тіж витвори лемківского ремесла, купити гарди кривульки чи різьби, придбати книжкови виданя, присвячени лемківским справам. Традицийні вишов черговий номер «Кермешових вісти» з історичнима і аналітичнима статтями о Вільхівци і Зиндранові.
Думам, же в програмі кермешу каждий міг найти дашто для себе, а найважнішом била атмосфера – співоча, тепла і родинна, бо претіж під покровом святого Миколая. ■
«Лемківский перстеник» над потічком
Запорізки козаки на сцені кермешу
