Агнешка Парфінюк ■ КУЛЬТУРА ■ №42, 2015-10-18

Випікання короваю, вивід молодої до шлюбу, вінчання в церкві, потім вечеря, спів та, як у популярній пісні, забава аж до рання. А протягом усього дійствпа – різноманітні звичаї та повні символіки обряди. Деякі елементи цієї церемонії, тобто народного підляського весілля, 26 вересня можна було побачити у Ґмінному осередку культури в Черемсі.

Концерт народної музики «Джерела – українські традиції і трансформації» (раніше – «Польсько-українські музичні зустрічі») вже кільканадцять років поспіль завершує період літніх заходів, організованих Союзом українців Підляшшя. Змінилася не тільки назва, а й формула заходу. Цього року глядачі «джерел…» мали нагоду взяти участь у весіллі – одній з найважливіших подій у житті кожної людини. На сцені виступили підляські ансамблі, у репертуарі яких був обряд випікання короваю та виїзду молодої до шлюбу. Очевидно, прибули також гості з України – чоловічий вокальний квартет «Ясени» з Корця, який відкрив черемуське свято. «Ясени» концертували на Підляшші вже не раз, а і цей виступ не був останнім. У рамках «Підляської осені» буде можливість почути не тільки квартет, але і більший склад.
Елементом, що неодмінно пов’язаний з традиційним весіллям, є коровай – круглий пухкий хліб з прикрасами з тіста, що його приготовляли напередодні вінчання. «Хрищона мати мусила його розчинити, а вже вечером, колі всі жінки зберються, замісити», – розказує Надія Внучко, учасниця вокальної групи з Черемхи­Села. «Посередині коровая робилі рожичку, навколо плітеться косу. Коли вже впичеться, вбиралі його шпарагусом або папроткою», – додає. Хоч публіка в Черемсі відразу могла його попробувати, гості традиційного весілля мусили трохи почекати. «Коли приїжджалі з винчанин, коровая виносилі. Маршєлок з ним танцював і питався що зробити – чи для людей розділіти, чи до комори поставити. Всі відповідалі, щоб коровая сховати. І вже на другій вечері давалі його всім гостям», – продовжує розповідь Н. Внучко.
Жінки спільно з молодіжним ансамблем «Гілочка» запрезентували, як колись коровайниці зустрічалися та при співі обрядових пісень пекли весільний коровай. А рецептура його – також невипадкова. «До дріжджів додаю теплого молока, цукру і муки. Пізніше на 3 кілограми муки даю 15 їєць, кілограм цукру, 2 маргарина, половину костки масла, олії та ванільного цукру», – говорить пані Надія. У жінок – велике знання не тільки про весільні обряди. Самі вони стали багатим джерелом народних місцевих пісень для дівчат з Черемхи. «Гілочка» переймає ці пісні, щоб зберегти їх від забуття. У планах є видання дводискового альбому, де будуть пісні у виконані і бабусь, і молоді.
Пов’язані з весільним обрядом пісні, які виводяться з підляських сіл Малинників, Городиська і Кожина, заспівав теж ансамбль «Полудниці» з Білостока. Ці пісні записано в рамках майстер-класів народних пісень, організованих Товариством «Спадщина Підляшшя». Сам виступ (проект?) реалізовано завдяки стипендії міністра культури та національної спадщини. Пісні різних моментів весільного обряду, представлені колективом, розказували про радість і страх перед новим життям Маньочки, тобто молодої. Одним зі зворушливих елементів цього обряду є вивід до шлюбу. «Родина» з Дуб’яжина та «Ранок» з Більська представили такі традиції, як благословення, прощання з батьками, коли Маньочка кланяється всім членам сім’ї, а також спомагання, де родина дає дівчині гроші на багате життя. Цей обряд супроводжують і забавні ситуації. Прикладом може бути сцена, коли назустріч молодому виходять переодягнені в занавіски, замість у фати (весільний головний убір нареченої – ред.), жінки. Тоді молодий має упізнати і вибрати свою майбутню дружину.

Коли вже молоді приїдуть зі шлюбу, починається весілля, тобто гості їдять, співають і танцюють. Не інакше було і в Черемуському клубі. Дуб’яжинська «Родина» почастувала всіх їжею та напоями, натомість до спільного співу і забави заохочували гості з України. Як самі признають, усі представлені обряди дуже схожі на українські звичаї. «Приблизно так само обряд весілля проходить і в нас, в Україні», – твердить заслужений працівник культури України Віталій Сидорчук, керівник групи «Ясени». На відміну від нашого реґіону, ці звичаї за кордоном не зникають. «У нас не відходять від традиції випікання короваю. Постійно перед весіллям його печуть та обов’язково цю тарілку, у якій його місили, перекидають через хату. Якщо тарілка впаде догори дном, значить буде хлопець у молодят, а коли навпаки, тоді народиться дівчинка», – розповідає гість із Корця.
Презентація української культури в Черемсі уперше відбулася в концертному залі, а не, як попередніми роками, на пленерній сцені. Як говорить організатор, привід для такої ситуації – не один. «Виникає це потрохи з фінансових міркувань. На жаль, маємо щораз менше грошей на цей захід», – пояснює Славомир Савчук, організатор цього культурного дійства. Якщо йдеться про майбуття «джерел», стежка розвитку відкрита. «У наступні роки можемо підтримати тему весільних обрядів, оскільки колективи випрацюють такі презентації, а можемо також зосередитися на інших обрядах. Є велика палітра можливостей», – висловлює свою думку С. Савчук.
Беручи до уваги другий варіант концепції концерту і традиційні колії долі, можемо сподіватися підляських хрестин. ■

Поділитися: