Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №9, 2024-03-03
У середині лютого у Варшаві відбулася церемонія вручення нагороди «Портрети сестринства» від видавництва Sestry.eu. Це нагорода за порятунок людей і допомогу їм під час війни, внесок у польсько-український діалог, солідарність між жінками, підтримку та союзництво в боротьбі за гуманістичні та демократичні цінності.
Журі обрало переможців з-поміж дванадцяти номінанток, серед яких було шість польок і шість українок.
Премію «Портрети сестринства» з боку України отримали Вікторія Батрин та Галина Андрушків – засновниці варшавського фонду Uniters.
«Для нас ця нагорода — можливість бути поруч та працювати з неймовірними жінками, з нашою командою. Вона показує, що ми рухаємося у правильному напрямку. Щиро кажучи, за важкою щоденною працею не завжди маємо час показувати людям усе, що ми робимо, і тому дуже цінно, що хтось це зауважив та оцінив. І оцінили жінки, наші сестри, ті, хто теж так багато робить для інших. Тому ми не конкуруємо, тільки співпрацюємо», – сказала у своїй промові Галина Андрушків, наголосивши, що п’ять тисяч євро, які вони отримали разом із дочкою Вікторією як переможниці, підуть на медичні рюкзаки, котрі розробив та запатентував фонд.
«Саме вони допомагають рятувати життя на фронті. Відчуття сестринства з польками я і Вікторія носимо в собі від народження, але саме з початком війни це відчуття переросло в сестринство міжнародних масштабів», – заявила Галина Андрушків.
Фонд, яким керує українка, пересилає найнеобхідніші вантажі в Україну та збирає гуманітарну допомогу для українських біженців у Варшаві. За весь час організація відправила понад 6 тисяч тонн гуманітарної допомоги, більшість якої становлять медичні вантажі (обладнання, ліки, перев’язувальні матеріали), харчі (для військових, територіальної оборони й цивільного населення), військове оснащення (тактичні аптечки, бронежилети, тепловізори, дрони) тощо.
Крім цього, фонд проводить літні табори в Польщі для дітей українських військових, а також організовує акцію з вручення новорічних подарунків «Свята без тата». За десять років існування акції, до якої щороку приєднується українська громада в Польщі та школи з українською мовою навчання, дітям загиблих захисників України та дітям з лінії фронту було передано понад 300 тисяч подарунків.
З польського боку перемогла Марта Маєвська, очільниця міста Грубешів, яка після нападу росії на Україну в лютому 2022 року заснувала у своєму місті центр для біженців. Вона залучила сотні волонтерів, які забезпечували українців, котрі тікали від війни, їжею, житлом, надавали консультації та психологічну підтримку. Від початку війни центр у Грубешові прийняв понад 100 тисяч людей.
Натомість переможницею читацького голосування стала Аґнешка Дея. Волонтерка керує центром допомоги «Під парасолькою», завдяки якому люди з України та інших країн отримують харчову, психологічну та інформаційну підтримку.
Премію «Портрети сестринства» створила редакція Sestry.eu. Нагородою видання хотіло відзначити жінок, котрі завдяки своїй активній громадянській позиції, людяності й готовності до самопожертви об’єднуються, щоб підтримати тих, хто цього найбільше потребує. Метою відзнаки є підкреслити внесок жінок у захист демократії в Європі та світі.
Sestry.eu («Сестри») — міжнародний інтернет-журнал для жінок з України. Його очолює журналістка українського «Еспресо ТВ» Марія Гурська. Редакційна команда складається переважно з українських журналісток, колишніх редакторів і журналістів «Ґазети виборчої».
Перший випуск вийшов улітку минулого року. Вебпортал адресовано не лише українкам, які проживають у Польщі, але й мігранткам, що перебувають у країнах ЄС, Канаді та США.
Це перший міжнародний інтернет-журнал для українських жінок. Його підтримує фонд «Media Liberation» та Фонд Кульчика.
Розмова з Галиною Андрушків
– Премія «Портрети сестринства» – не перша нагорода, яку ви отримали за минулий рік. Серед іншого була відзнака Верховної Ради України за заслуги перед українським народом та відзнака від Валерія Залужного.
– Дійсно, так було. Але ми працюємо не для нагород. Наше завдання – допомогти Україні. Тут нічого не змінюється. Проте обсяг допомоги зменшився зі ста до десяти відсотків, якщо йдеться про підтримку, яка надходить ззовні. Постійно шукаємо фінансування, проводимо збірки, звертаємося, куди тільки можемо – до друзів, партнерів за кордоном. Ми допомагаємо переважно армії.
– Яким чином?
– Здебільшого це медична допомога: тактичні рюкзаки, аптечки – тобто все, що рятує життя. Але також допомагаємо теплим одягом, харчами та робимо маскувальні сітки. Кожного дня до нас приходить гурт людей, який їх плете. Робили білі, а зараз знову повертаємося до зелених.
– Хочу запитати про тактичний рюкзак. Ви самі його розробили?
– Так, у співпраці з медиками, спеціалістами з України, Польщі та інших країн Європи. Він унікальний тим, що завдяки йому насправді можна зробити операцію прямо на полі бою. Дуже багатьох не довозять до стабілізаційного пункту, тому що військові втрачають багато крові. Наш рюкзак дозволяє стабілізувати солдата на місці. Коли ми починали робити такі рюкзаки, один коштував 10 тисяч злотих. Зараз деякі елементи цього рюкзака, які беремо з різних країн, подорожчали, і тому тепер його вартість – 13 тисяч. Це багато. Сподіваюся, що на цій цифрі ціна зупиниться, щоб можна було врятувати більше життів. Військові медики їх хвалять. Хочемо забезпечити всі медичні одиниці на всій лінії фронту такими рюкзаками.
– Ви згадали про фронт. Нещодавно була 10 едиція акції «Свята без тата». Уперше вона була скерована лише до дітей, що мешкають біля лінії фронту.
– Було дуже важко з логістикою. Троє дітей загинуло. Вручили подарунки, і діти загинули. Це жахіття. Так було на Донеччині. Загинули від обстрілу. Там постійно гинуть діти, на всій лінії фронту. Завдяки партнерам, благодійникам, які приносили солодощі, одяг, іграшки, котрі ми отримували цілими палетами, вдалося закрити всі потреби. До дітей подарунки лише військові доставляли, бо там ведуться бої. Це кошмар. Діти місяцями не виходять із підвалів. Ці діти втрачають зір, у них сивіє волосся. Вони не бачать денного світла. У дітей не те що свят нема – у них життя нема. Бачать страх і смерть кожного дня.
– Де ви цього року пакували подарунки? Бо після пандемії пакування було перенесено з Варшави в Україну.
– Зараз тільки у Варшаві. Партнери з України досилали нам компоненти подарунків. Навіть військові їх збирали. Те, що їм приходило, вони віддавали для нашої акції «Свята без тата». Не залишали собі солодощів – усе віддавали дітям. Це феноменально.
– Неодноразово чув думку, що не час допомагати дітям чи біженцям. Тільки армію треба підтримувати.
– Теж не раз чули такі думки. Але ми ж не перестали підтримувати армію. Наша команда працює, щоб допомогти війську, 24 години на добу. Проте якщо забудемо про дітей, які живуть у цій же війні, як ми дивитимемося їм в очі. Дорослі ведуть війну і втягнули в неї дітей, котрі ні в чому не винні. Не подарувати їм навіть маленький, символічний подарунок на свята – це було б ганебно. Ми показали дітям, що вони не самі. Для дитини, якщо приїхала закордонна посилка, – це сигнал, що про неї хтось знає, що вона в підвалі не сама, що ми з нею, ми їй допоможемо. Троє дітей, які загинули, отримали останній подарунок у житті. Найменшому було три рочки. Може, ця дитина й загинула з цими цукерками в руці. Подарунок, можливо, був її останньою усмішкою. Ми не маємо морального права забувати про дітей.
