Катерина Сіроцька ■ КРИНИЦЯ ■ 2010-09-22
{mosimage}
Минуло 20 років від заснування Союзу українок у Польщі (СУП). За цей час по всій країні були створені більші й менші гуртки жінок, які влилися в СУП. Ми працюємо спільно, без жодних дотацій, а Головна управа СУП не має навіть свого приміщення. Та, незважаючи на ці й інші проблеми, ми вже багато зробили, а ще більше маємо попереду. Наша жіноча організація належить до великої родини – Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО).
Цього року на Річні наради СФУЖО, які вперше відбувалися в Польщі, а саме – у Перемишлі, з’їхалися представниці українських жіночих організацій з 14 країн світу. На жаль, приїхали не всі. А шкода, бо Перемишль – це місто видатних українок, про що відомо з історії.
Варто зауважити, що й сьогодні в Перемишлі є чимало знаменитих жінок, які активно працюють для української громади. До них належать: лікар -окуліст Лідія Колянчук, голова Перемиського відділу ОУП, учителька Марія Туцька, поетеса Міля Лучак, музикознавець Ольга Попович, вчителька Ірина Снігур (колишня директор Лігницького ліцею), голова СУП у Перемишлі Христя Войтович, жінки Марійської дружини при греко католицькому соборі, яких очолює Катерина Козак, а також жінки, які працюють у “шашкевичівці”, при церкві і ще багато-багато інших. Вони своєю працею збагачують життя в Перемишлі, сприяють збереженню самосвідомості, плекають культуру, дбають про історію та одночасно є чудовими матерями, дружинами, подругами.
Річні наради СФУЖО відбувалися 18-20 серпня ц.р. в готелі “Громада”. Зранку 19 серпня, у свято Преображення, гарно одягнені у вишиванки, ми пройшлися вулицями Перемишля, прямуючи до греко- католицького архікафедрального собору Івана Хрестителя, де урочисту літургію відправив о. Євген Попович. Після богослужіння в лекційному залі готелю відбулося урочисте відкриття нарад, які почала голова СФУЖО Марія Шкамбара. Як звичайно, була молитва та вшанування пам’яті покійних членкинь СФУЖО. Голова СУП Катерина Сіроцька як господиня привітала всіх гостей і делеґаток заходу. Серед гостей, які теплими словами поздоровили присутніх, були о. Є. Попович, Л. Колянчук – представник Лікарського товариства, Олександр Колянчук (виступав від імені Історичного товариства), голова Товариства “Народний дім” Михайло Пульковський.
Першого дня, у другій частині засідання, обговорювалися організаційні справи: прийняття “Правильника” Річних нарад СФУЖО, представлення й прийняття порядку нарад, обрання органів. Після цього заслухано звіти Екзекутиви СФУЖО, покликано органи, необхідні для праці. Голова СФУЖО М. Шкамбара представила огляд постанов Річної наради за 2009 р. Усі складові організації підтримали проект ООН “Синє серце”, метою якого є протидія торгівлі людьми, а також зав’язали співпрацю з новоствореними організаціями “четвертої хвилі” імміґрації.
Складові організації СФУЖО намагаються різними дозволеними у своїх країнах законами берегти достойність і честь України та пропаґують у країнах проживання українське надбання у сфері культури і науки. Організації, сприяючи розвиткові вивчення української мови, особливо опікуючись суботніми школами, протидіють асиміляції молоді. Велику роботу ведуть організації, допомагаючи сиротинцям і бідним родинам в Україні. Голови СФУЖО особливо підкреслили велику копітку роботу, виконану щодо співпраці з українськими заробітчанами. Найбільше праці в цій справі зробили організації в таких країнах, як Польща, Італія, Португалія та Греція. Представлено широкий спектр праць Комісії СФУЖО в ООН, яка слідкує й активно включається до праці в різних секціях, захищаючи права жінок, особливо коли справа йде про Україну.
Багато з прийнятих постанов стосувалися журналу “Українка в світі”, якому треба надати більш сучасний профіль. З боку складових організацій є мала активність щодо збільшення кількості його передплатників. Метою видання є продовження ознайомлення читача з творчістю молоді та маловідомих чи забутих українських письменників, поетів, композиторів, науковців, визначних осіб.
Світова економічна криза вплинула на зменшення об’єму допомоги 2009 р. Незважаючи на це, найбільша і фінансово міцна організація Союзу українок Америки признала аж 444 стипендії учням та студентам в Україні, кількадесят стипендій у Бразилії та Арґентині, підтримала Фонд Чорнобиля, надала велику допомогу сиротинцям і сиротам в Україні, а також старшим людям. Активними в допомоговій праці є членкині багатьох українських жіночих організацій Канади і Великобританії. Крім допомоги потребуючим, вони спонсорували видання книжок, зокрема, про Голодомор, про сучасну історію боротьби за незалежність, а також випуск документальних історичних фільмів про боротьбу за Україну.
З великим зацікавленням під час нарад ми слухали звіти складових організацій. Ось кілька прикладів активної діяльності жінок. Союз українок Америки цього року святкує 85-ту річницю. Ювілей відзначили, зокрема, проектом “Допомога і догляд для старших” – тобто поміччю десятьом геріатричним пансіонатам в Україні. СУА підтримує випуск фільму “Життя у третій зоні” (про трьох літніх жінок, які живуть у чорнобильській зоні відчуження). За кошти СУА перекладено на англійську мову книжку про Голодомор “Свіча пам’яті”, автор якої, проф. Валентина Борисенко – дослідниця Національного науково -дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України. Книжка англійською мовою буде розповсюджена по університетах США.
Ліґа українок Канади велику увагу приділяє історичній пам’яті, культурним проектам, зокрема проведенню українсько- канадського фестивалю “Золотий клен”. Організація українок Канади ім. Ольги Басараб протягом 60 років видає “Жіночий світ”. Свій ювілей – 85-ліття – Союз українок Канади буде святкувати 2011 р. Ця організація не найбільша в Канаді, але нараховує 2000 членів. Основною метою організації є підтримка і сприяння розвиткові Української православної церкви Канади, при якій вона діє. Також багато уваги членкині приділяють виховній роботі з дітьми та молоддю й утримують знаменитий Український музей Канади. Об’єднання жінок “Просвіти” в Арґентині старається копіткою працею підтримувати свою ідентичність: відзначає важливі дати з історії України, проводить вечорниці в пам’ять славних українців, видатних жінок України. У Буенос- Айресі вони організували і провели виставку про Голодомор. А Союз українок Франції, крім подібних програм, популяризує Україну, готуючи й розповсюджуючи українські страви. Національна асоціація українських жінок в Італії реалізує програму захисту прав жінок, зокрема, жінок імміґранток, запобігаючи насильству щодо жінок у різних проявах. Цікавими були також круглі столи, під час яких обговорювалися, зокрема, питання ролі і завдання українського жіночого руху в сучасній Україні та співпраці СФУЖО з демократичними жіночими організаціями в Україні.
У суботу, 21 серпня, разом з українською громадськістю Перемишля делеґатки та гості нарад СФУЖО взяли участь у поїздці до Горайця, де вшанували пам’ять жертв трагедії, яка сталася в цьому селі 1945 р.
“Ким би не була українська жінка – борцем чи воїном, політиком чи вчителем, професіоналом чи підприємцем, дружиною чи матір’ю, вона завжди залишається берегинею родинного затишку, українських традицій та невтомним захисником свободи – це кредо для жінки, яка є активною в організаційному громадському житті”, – так окреслили позицію жінки – членкині Ліґи українок Канади, що актуальне і для СУП.
“Наше слово” №39, 26 вересня 2010 року{moscomment}
