Богдан Гук ■ ПОДІЇ ■ 2011-01-13
У другій половині 2010 р. історія з Народним домом (НД) характеризувалася усними заявами чиновників і політиків про його швидке передання Об’єднанню українців у Польщі. Письмових заяв, скріплених печатками установ та їхніми керівниками – не було жодної.
Прямі фактори
Під час Купальського свята в липні оприлюднив свою глибоку віру (мала б стати твердим переконанням для перемишлян на майбутніх виборах…) депутат Марек Жонса. Згодом заявляли про “світле майбутнє” тандему НД-ОУП мер Перемишля Роберт Хома, держсекретар МВСіА Томаш Семоняк, міністр оборони Боґдан Кліх, непрямо навіть маршалок Сейму Польщі Ґжеґож Схетина.
Натомість ОУП, дотримуючись наперед усім невідомих позицій, не заявляло ні про що: отож невідомо, чи вважало ці заяви реальними, чи ні. Однак стан очікування майбутніх власників таки збільшував свою психоматеріальну масу. З неофіційних висловлювань членів Головної управи ОУП було відомо, що провід організації сподівався на грудневу зустріч у нотаріуса для оформлення документів на власність будинку. Під впливом цієї інформації в другій половині листопада й на початку грудня я, як кореспондент “Нашого слова”, готував матеріали про історію НД, тому що редакція тижневика хотіла бути готовою, щоб привітати ОУП з успіхом.
Непрямі фактори
Усі органи України 2010 р. поступово переставали звертати увагу на НД зокрема та українців у Польщі загалом. Подібно перестав звертати увагу на поляків у Львові й перемиський мер Р. Хома, за що вдячні йому міські депутати Львова і його мер Андрій Садовий припинили коментувати не тільки все підряд, але навіть очевидні висловлювання вищеназваних прямих “партнерів” з Польщі. По іншому реаґувала ряшівська та перемиська реґіональна преса в Польщі, відрізняючись цим від львівської преси (про київську вже не згадаю).
Українські організації в Польщі, які, у силу значення будинку та завдяки загальноукраїнським заявам ОУП, також мали б бути зацікавлені долею НД, у міру наполегливо майже всі мовчали. Винятком було перемиське Товариство “Український народний дім”, очолюване Михайлом Пульковським, що якраз у другій половині 2010 р. почало надолужувати втрачені роки та ставати щораз помітнішим фактором на українській сцені над Сяном.
Не проявляло зацікавлення Народним домом та неодмінно нав’язуваним нещасному будинкові українським націоналізмом радіо “Марія” (здається тому, що не стосувався він квітневої трагедії під Смоленськом та хреста біля президентського палацу у Варшаві). Перемиські та вроцлавські шовіністи з- під кресового знамена під впливом непорушного курсу уряду Дональда Туска на вирішення долі НД скоротили антиукраїнський фронт.
Після виборів
Моментом напруги були листопадові самоврядні вибори в Польщі. Напруга була під контролем, тому що всі передвиборчі опитування підтверджували перспективу поважної перемоги “Громадянської платформи” (ГП, поль. PO) над “Правом і справедливістю” (ПіС). Однак “semper fidelis” град міг зробити несподіванку в плані виборів до міської ради Перемишля, яка руками друзів з ПіС могла б тоді постаратися ще більш не сприяти українцям, ніж досі традиційно не сприяла (крім одного “історичного” голосування 2009 р.). Однак результати голосування 28 листопада зняли напругу – як на рівні Перемишля, так і Варшави: ГП й Тусків уряд закріпили владу, а перемиські українці з допомогою жмені поляків створили наступний історичний факт: увели до складу міськради надсянського міста двох представників, Марію Туцьку та Олександру Цікуй, які мають український родовід і признаються до нього.
Конкретика
Однак, крім заяв, ішов також реальний процес міжвідомчих консультацій, мало місце ділове листування між мером Хомою та підкарпатським воєводою, а держсекретар Т. Семоняк отримував відповідну інформацію і сприяв процесові підготування документів, які наближали уряд Польщі та ОУП до закриття процедури передання НД українській організації.
І так, у другій половині листопада 2010 р. Р. Хома, як представник держави у плані держмайна на території м. Перемишля, переказав ОУП протокол з переговорів щодо передання без торгів будинку НД, який є власністю держави. З цього документа можна дізнатися також, що мешканка Е. Барила (важлива перешкода на дорозі до закриття процедури) отримала 21 жовтня судовий наказ виселятися з квартири в будинку та перебиратися на вул. Баштову. Інформацію про звільнення квартири, імовірно, наприкінці грудня 2010 р., підтвердила Анна Дрозд, працівник Перемиського відділу ОУП.
ОУП отримало інформацію, що нерухомості (будинок і ділянка, на якій він стоїть) не стосуються жодні юридичні позови щодо того, чи держава отримала її законним шляхом. Крім цього, будівля стоїть на місці, яке в міському плані територіального влаштування не охоплене окремими вреґулюваннями чи обмеженнями – крім тих, що випливають з її статусу пам’ятки архітектури.
Важливим моментом майбутньої зустрічі ОУП з урядом у нотаріуса є те, що згідно з дозволом підкарпатського воєводи від 5 жовтня 2010 р. будинок може бути переданий у власність ОУП без торгів та з 99-відсотковою знижкою від його реальної вартості, яка дорівнює 3- м мільйонам злотих. Причому це можливе за умови, що майбутній власник погоджується в будинку “здійснювати статутну діяльність не для заробітку, а у сфері культури й національної спадщини та освіти й виховання”. Якщо ОУП погодиться на таку умову, то заплатить всього 30 тис. злотих і буде звільнене від сплати ПДВ.
У відповідь на вищеописаний лист і пропозиції протоколу голова ОУП Петро Тима і член ГУ ОУП Стефанія Лайкош представили низку зауважень з метою внесення пояснень та уточнень, оскільки їх брак може спричинити труднощі або на дорозі до передання будівлі державою ОУП, або в майбутньому її облаштуванні власником. Зокрема, мерові Перемишля як представникові держави з питань НД слід у майбутній протокол внести дані про те, що будинок звільнений від пожильців і що його технічний стан справді в усьому відповідає нормам будівельного закону й безпеки, а ремонти проведені задовільно; конкретизувати питання форм розпорядження будинком, оскільки ОУП планує його ремонтувати й пристосовувати до своїх потреб; про те, що не тільки тепер, але і в майбутньому будинок буде захищений від реприватизаційних чи відшкодувальних позовів. Крім цього, ОУП, як написали П. Тима і С. Лайкош, бажає ознайомитися з документами, які покажуть основу встановлення вартості будинку в 3 мільйони злотих.
Як мені вдалося дізнатися, за станом на кінець грудня деякі вимоги вже задоволені. Зокрема, заново відкритий для користувачів актовий зал НД. Архітектор А. Домбровський 13 грудня виконав огляд його стану, який унаслідок ремонту даху вже не наносить загрози здоров’ю та життю людей, а також подав відповідну інформацію до міської управи та будівельного нагляду.
Під час приготування цього матеріалу 29-30 грудня 2010 р. я сам мав нагоду бачити Е. Барилу на порозі її квартири. Прес- секретар мерії Вітольд Вовчик на питання про те, коли будуть з’ясовані все непевні моменти та коли ОУП отримає відповідь на свої застереження щодо проекту протокольних записів, поінформував, що відповідні відділи мерії працюють у цих напрямках, а змістовна відповідь, безперечно, буде. Крім цього, наприкінці грудня мала відбутися зустріч віце-мера Ґжеґожа Гайдера з М. Туцькою, головою Перемиського відділу ОУП, з метою вирішення принаймні частини неясних моментів.
Отож, початок 2011 р. у контексті Народного дому відрізняється від аналогічного періоду минулого року. Імовірно, що заяв буде вже менше (наступні вибори за кілька років), натомість збільшиться кількість консультацій та дбайливість сторін майбутнього нотаріального акта щодо якнайясніших та докладніших юридичних формулювань. Якоюсь мірою саме від них залежить те, чи в найближчі десятиліття ОУП матиме можливість без формальних перешкод виявити на терені Народного дому весь свій потенціал.
“Наше слово” №3, 16 cічня 2011 року {moscomment}
