Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ 2009-07-02
{mosimage}
У XVII Фестивалі сакральної творчості, який проходив 11 червня в Білому Борі, взяло участь аж 140 юних виконавців з Білого Бору, Битова, Ґданська (ґданські діти на фестивалі побували вперше), Інська, Колобжеґа, Кошаліна, Лемборка, Мендзибожа, М’ястка, Старґарда-Щецинського та Щецинка. Разом – 14 груп, які представляли театралізовані форми та релігійну музику й поезію.
Цьогорічний фестиваль, після деякого періоду застою, знову презентував високий виконавський рівень і з огляду на велике зацікавлення був чи не найдовшим з дотеперішніх. Це тішить, оскільки Фестиваль сакральної творчості – це єдиний у Польщі фестиваль християнської творчості, у якому участь беруть українські діти, отже ініціатива тим більш цінна (подібний фестиваль відбувається і в Лігниці). У рамках цього фестивалю відбувся також X з’їзд дітей Вроцлавсько-Ґданської єпархії УГКЦ, на який приїхали діти із Слупського та Кошалінського деканатів. З огляду на насиченість цьогорічного фестивалю, інтеґраційна зустріч та спільна забава мусили бути дещо коротшими, однак діти виїжджали з Білого Бору усміхнені та задоволені.
– Справді, останніми роками бувало, що під час фестивалю виступало всього 67 груп, з чого 3 групи з білобірської школи. Тому потрібно було піднести не тільки рівень, але й активність наших священиків, катехитів та вчителів, які працюють з дітьми, – каже директор фестивалю с. Меланія Кузьо. – Нове дихання цьогорічного фестивалю – це великою мірою заслуга владики кир Володимира Ющака, який на останньому соборчику відвів цьому питанню багато місця, – продовжує с. Меланія. На її думку, великий вклад у роботу фестивалю повинні зробити священики, які, звичайно, співпрацюють з учителями української мови, катехитами та батьками.
Цьогорічний фестиваль показав, що коли є бажання та воля співпраці, то можна подолати всі проблеми, а в результаті отримати добре підготовлений та проведений захід із різножанровою програмою. У деяких групах відчувалася більша активність священиків, є однак місця (як наприклад Валч, Мендзибуж, М’ястко чи Старґард- Щецинський), де ця активність священика в роботі з дітьми є постійно великою. Бо ж маємо здібних дітей, потрібно тільки вміти знайти до них підхід та підібрати відповідну форму.
На цей раз дуже ориґінальну програму підготували діти з Лемборка: вони виспівували “Заповіді Божі” – нестандартна праця з дітьми дає результати. Сестра Меланія каже, що виступ дітей з Лемборка коментували також білобірські діти під час катехизи. Це означає, що така форма їм сподобалася, а діти ж є найбільш вимогливими глядачами. Виходить, що в Лемборку, крім ориґінальної форми, зуміли підібрати й програму відповідно до віку дітей, а так не завжди буває. Однак це не єдині виконавці, які сподобалися білобірській публіці. Насправді всі вони були зірками – одні захоплювали гарним співом та декламацією (Інськ, Колобжеґ, Мендзибуж, Щецинок); інші глибиною текстів, акторськими здібностями та гарними строями (Білий Бір, Битів, Ґданськ, Кошалін, М’ястко, Старґард- Щецинський), а ще інші дитячою безпорадністю (ґданські “Гороб’ятка”, які отримали чи не найбільше оплесків).
Закриваючи фестиваль, владика кир Володимир Ющак підкреслив, що цьогорічне свято доказало, що у нас є діти, які хочуть виступати, є люди, які з цими дітьми можуть працювати, і є глядачі, які хочуть дивитися на такі виступи. А лише праця з дітьми та батьками може захистити нас від асиміляції. А с. Меланія каже: “Я хотіла б, аби під час чергових фестивалів була подібна активність, як цього року”. Щоб виконавців було ще більше – це можливо, оскільки провідна тема фестивалю відома вже на початку нового року. Отже, часу на підготовку програми є вдосталь.
У майбутньому організатори хотіли би проводити ще й конкурс біблійних або літургійних знань – це принесло б велику користь дітям, збагачуючи їхній інформаційний запас. Навіть якщо такий конкурс не вдасться провести під час самого фестивалю, то варто такий задум колись втілити в життя. Фестиваль завершився урочистим врученням нагород для переможців єпархіальних конкурсів: художніх “Біблійні історії” та “Читаю Святе Письмо в родині, Церкві і в кожній хвилині мого життя”, а також літературного “Я місіонер”.
“Наше слово” №27, 5 липня 2009 року {moscomment}
